Vii міжнародний театральний фестиваль «Зустрічі в одесі» у колі світла

Вісник VII Міжнародного театрального фестивалю «Зустрічі в Одесі»

Аншлаг за місяць до вистави!

Другий рік поспіль вже за місяць до приїзду на фестиваль «Зустрічі в Одесі» Санкт­Петербурзького академічного драматичного театру імені В. Ф. Коміссаржевської майже всі квитки розпродані.

Минулого року знаменитий пітерський театр запропонував одеським глядачам «Шість страв з однієї курки» – комедію за п’єсою Г. Слуцки із блискучою примою Галиною Короткевич у головній ролі. Цього року на фестивалі вирували «Притрасті по дивану». Постановку цієї ліричної комедії Майї Тульчинської здійснив народний артист Росії Геннадій Корольчук. Високу репутацію свого театру в очах одеської публіки підтвердили виконавиці ролей – народна артистка Росії Тетяна Абросімова, заслужені артистки Росії Неля Попова та Валентина Паніна, акторка Олександра Сидорук.

Юрій Ющенко

Як гартувалася… примха

Хай вибачить мені класик радянської літератури Микола Островський за перефразовування назви його відомого роману. На цю вільність надихнули три моменти. По­перше, у автора саги про Павку Корчагіна є не менш відомий однофамілець – класик російської драматургії ХIX століття Олександр Миколайович Островський. По­друге, у творчій спадщині Олександра Миколайовича збереглася п’єса «Примха», створена разом з П.М. Невежиним. І, нарешті, по­третє – в Одеському академічному російському драматичному театрі цього року відбулася прем’єра вистави за п’єсою «Примха»…

Попри те, що прем’єрні вистави відбулися ще у березні, фінальна крапка у роботі над цим драматургійним матеріалом тоді поставлена не була. Уже після того, як виставу офіційно показали одеській публіці, її постановники – народний артист Росії Леонід Хейфец та Олексій Литвин внесли цілу низку коректив до свого дітища, піддавши його серйозному додатковому «гартуванню». Зокрема, одеська «Примха» стала предметом практичних занять Режисерської лабораторії Російського університету театрального мистецтва, яку провів у квітні цього року у нашому місті Леонід Юхимович Хейфец.

Тому в межах фестивалю глядачі побачать варіант вистави, який дещо відрізняється від прем’єрного. Сподіваємося – у кращий бік.

Показ вистави «Примха» відбудеться завтра, 9 вересня.

Юрій ВОЛЧАНСЬКИЙ

Ляльковий бунт

«Грандіозне шоу! Небувала вистава! Уперше у місті на гастролях дивовижні ляльки сеньйора Пігмаліона!» Такими словами майоріли афіші невеличкого провінційного іспанського містечка напередодні приїзду до нього майстра лялькаря та його – механічних створінь. Вони, на відміну від живих артистів, не лише не стомлюються і не просять за виступ грошей або їжі, але й неймовірно талановиті. Вони співають, танцюють, розважають публіку фантастичними трюками і… відчувають, ображаються, ревнують та люблять як живі. Виставу за п’єсою іспанського драматурга Хасинто Грау привіз до Одеси Калінінградський обласний драматичний театр.

Хасинто Грау – іспанський письменник та драматург, який жив в одну із найскладніших епох нашої історії. Він народився у 1877 році в Барселоні, а розквіт його творчості тісно пов’язаний із ренесансом іспанської літератури першої третини XX століття і такими знаменитими літературними діячами як Антоніо Мачадо, Федерико Гарсія Лорка, Рамон Хименес та багатьма іншими. Незважаючи на це, творчість Хасинто Грау не користувалися великою популярністю в нашій країні. Сьогодні ж його ім’я пов’язують, мабуть, лише з однією п’єсою – «Сеньйор Пігмаліон». Написана вона була у 1930 році, тобто за рік до падіння іспанської монархії, в останні дні режиму військової диктатури генерала Мигеля Примо де Ривера. Диктатор розпустив парламент, ввів цензуру у надії модернізувати країну, але світова економічна криза зруйнувала ті наміри, заради чого затівалися жорсткі реформи, і залишила в історії лише образ генерала­тирана.

Цей факт не просто наклав відбиток на п’єсу, він став лейтмотивом усієї дії. П’єса, що замислювалася як варіація на відомий міф про Пігмаліона та ожилу статую Галатеї, під пером драматурга перетворилася на суміш алегорії, ліричної фантазії та яскравої буфонади, нанизаної на вистраждану всією країною тему диктатури. Беззастережне підпорядкування ляльок своєму господарю, позбавлення їх прав людської особистості і, разом з тим, їх здатність відчувати – ось основний конфлікт п’єси, результатом якого став ляльковий бунт і розв’язка, що ніби пророкує трагедію громадянську війну.

Незважаючи на те, що в Європі йде не одна постановка за цією п’єсою, у Росії та Україні донедавна вона була фактично невідомою. У 2004 році художній керівник Московського театру на Південному заході Валерій Белякович, ґрунтовно переробивши п’єсу, поставив виставу «Ляльки». У постановці Беляковича, що стала подією у театральному світі, акценти зміщені убік Театру і театральності. Ідеї Гордона Крега ще на початку минулого століття, який висловив думку про акторів­маріонеток, що виконують режисерську волю, на початку нашого століття виявилися не менш актуальними. Вишиковуючи у виставі багатоступеневу структуру за принципом «театр у театрі», Валерій Белякович у своїй яскравій та неповторній манері втягнув глядачів у світ, де живе й механічне змінюються місцями, перемішуються, а глядач, заряджаючись енергією майже магічної дії, раптом забуває, хто він. Мимоволі починаючи порівнювати себе з неживими ляльками, кожний найчастіше знаходить більше механічного в собі самому, а фінал­очищення цього трагікомічного фарсу виявляється несподіваним для всіх, зокрема, і для «глядачів­ляльок», і «глядачів­людей».

За минулі вісім років після прем’єри, ця вистава має небувалий успіх у публіки. У багатьох провінційних театрах, де працював Валерій Белякович, від нього просили саме цю постановку. У результаті, «Ляльки» є в репертуарі драматичних театрів Нижнього Новгорода, Бєлгорода та Пензи.

Режисер виставу В’ячеслав Віттіх – учень Валерія Беляковича, натхненний роботою свого майстра, поставив цю виставу в Актюбінську і пізніше, у квітні 2001 року, у Калінінграді, на запрошення художнього керівника Калінінградського драмтеатру Михайла Андрєєва. Знову змістивши акценти і трохи скоротивши п’єсу свого вчителя, молодий режисер знову відправив трупу сеньйора Пігмаліона на гастролі. Цього разу історія живих людей та механічних ляльок буде розказана на VII Міжнародному театральному фестивалі «Зустрічі в Одесі».

Дмитро Хованський

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті