Свято, що завжди з нами

Ранок 9 травня для багатьох одеситів традиційно починається на Алеї Слави, біля пам'ятника Невідомому матросу. Люди, відкладаючи домашні справи, поїздки на природу, квапляться насамперед прийти сюди, щоб ще раз згадати всіх, хто віддав життя у боротьбі з фашизмом і наблизив День Великої Перемоги.

Керівники міста і області поклали квіти до пам'ятника Невідомому матросу на Алеї Слави, обеліска на площі 10 Квітня і на меморіалі 411-ї батареї. У парку Перемоги цього дня відбувся фронтовий привал.

Анатолій ВАКУЛЕНКО,«Одеські вісті»

Пам'яті полеглих на цій землі

Вранці 8 травня біля меморіалу Григорівського десанту в селі Григорівка Комінтернівського району відбулася урочиста церемонія перепоховання останків чотирьох героїв, які загинули на полях боїв Великої Вітчизняної війни.

Задовго до початку церемонії до пам'ятника почали підходити люди – ветерани, що переборюють труднощі кожного кроку, люди середнього віку, чиї родичі-фронтовики не змогли прийти або вже полишили цей світ, на диво притихлі школярі довколишніх шкіл.

Вдивляючись в обличчя людей, можна було легко переконатися: у долі кожного із них війна зіграла свою злу роль, відняла близьких або родичів. І біль втрат з роками, що відокремлюють нас від тієї війни, не притупляється.

Звертаючись до присутніх, голова облдержадміністрації Микола Сердюк запевнив, що пошук останків загиблих воїнів буде тривати доти, доки з військовими почестями не буде поховано останнього солдата. Микола Дмитрович передав привітання із Днем Перемоги від Президента України, побажав ветеранам міцного здоров'я.

Губернатор також сказав, що 26 серпня область буде святкувати день визволення Одещини від фашистських окупантів. Цій події 24 серпня буде передувати парад військової техніки і зведених батальйонів силових структур області.

Голова Комінтернівської райдержадміністрації Людмила Прокопечко назвала День Перемоги днем, з якого почався новий відлік історії людства. І чим більше часу минає із пам'ятного дня 9 Травня 1945 року, то значнішою і величнішою уявляється здобута перемога.

Людмила Ярославівна відзначила, що як свято День Перемоги не може і не має собі рівних. Воно – своєрідний тест на наявність у людей громадянської совісті, порядності, історичної пам'яті і розуміння свого морального боргу перед ветеранами.

Потім біля меморіалу Григорівського десанту відбулося урочисте перепоховання останків трьох невідомих воїнів, які загинули у 1941 році і були поховані у селі Красносілці. І лейтенанта Володимира Петровича Голубкова, уродженця Орловської області, який загинув 4 квітня 1944 року в районі села Сербки.

Панотець Іван прочитав молитву за упокій душ загиблих перед тим, як труни з останками воїнів були віддані землі. Прозвучали залпи військового салюту, урочистим кроком пройшов військовий караул. Десятки людей поклали квіти.

У межах святкування 64-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні відбувся показ військової техніки на полігоні в селі Чорноморському. Глядачі змогли побачити театралізоване відтворення боїв, а також покуштувати фронтової каші на справжній польовій кухні. І навіть дощ, що раптово почався, не зіпсував дивовижного святкового настрою, не перешкодив святковому концерту.

Світлана КОМІСАРЕНКО,«Одеські вісті»

Лист у номер

Правду паплюжити нікому не дано

Шановні журналісти «Одеських вістей»! З великою зацікавленістю прочитав випуск газети, присвячений Дню Перемоги. До глибини душі схвилювали фотографії з сімейних альбомів. Я, як, впевнений, і багато фронтовиків, гортав свій альбом, згадав про бої-пожежі, про друзів, товаришів, розповів онукам про те, як ми воювали, як на краю біля самої смерті мріяли про Перемогу, про те, як наші спадкоємці житимуть під мирним небом. Заради їхнього щастя фронтовики йшли назустріч кулям і снарядам, проливаючи кров і віддаючи життя за свободу Вітчизни.

Добре, що газета опублікувала матеріал Богдана Вознюка із Львова, в якому розповідається про те, як там споганюють могили фронтовиків і як чесні люди висловлюють своє обурення діями безкарних вандалів.

Напередодні Дня Перемоги відбулася зустріч «Братства однополчан» 329-го гвардійського орденоносного мотострілецького полку. І фронтовики, і ті, хто ніс службу ратну в полку у мирний час, висловили обурення тим, що сесія Львівської облради звернулася до Верховної Ради України з пропозицією ухвалити постанову «Про демонтаж символів тоталітарного режиму». І це зроблено напередодні 65-ї річниці визволення України від коричневої чуми фашизму.

Мої однополчани-гвардійці різко осудили звернення депутатів Львівської облради до Президента України Віктора Ющенка із закликом скасувати традицію відзначати День Перемоги 9 травня, а «плекати замість цього козацькі традиції і оспівувати їхніх продовжувачів – воїнів УПА», і це відбулося напередодні великого, святого для багатостраждального народу України свята – Дня Перемоги.

Ми, ветерани 329-го гвардійського орденоносного мотострілецького полку, що пройшов бойовий шлях від початку Великої Вітчизняної війни і до її завершення, осуджуємо такі дурнуваті плани, спроби певних політичних сил та їхніх поплічників затьмарити велич всенародного подвигу у війні 1941 – 1945 рр. У країні повинні тріумфувати, насамперед, історична правда і повага до людей, які здобули Перемогу над підступним ворогом, що приніс на нашу землю неймовірні страждання.

Фронтовикам, які нині живуть, боляче не стільки від ран і хвороб, скільки від того, що не припиняються спроби принизити роль справжніх визволителів Батьківщини від фашизму. Дожилися до того, що нас, ветеранів Великої Вітчизняної війни, мільйони яких віддали свої життя заради миру, у якому ми сьогодні живемо, називають окупантами. Нічим, крім як блюзнірством, не можна назвати і пропозицію В. Ющенка замінити дату святкування Дня захисника Вітчизни з 23 лютого на 29 січня. Прийняти таку заміну - означає перекреслити подвиги мільйонів воїнів, які загинули в боях з фашизмом, і мужність тих, хто служив у Збройних силах у мирний час.

Нам, ветеранам, образливо, що факти вандалізму, зневаги до колишніх захисників Вітчизни, і тих, хто загинув у боях, і тих, хто нині ще живий (а їх залишилося вже небагато), не осуджуються Главою держави та його однодумцями. Але історичну правду нікому не затьмарити і не переписати. Подвиг тих, хто пройшов важкими дорогами війни і самовіддано трудився в тилу, не вдасться применшити ані кон'юнктурним переписувачам історії ВВВ, ані укладачам звернень, подібних до тих, що народжуються у гарячих головах депутатів Львівської облради, які не нюхали пороху і не знали сили фронтового братства синів багатьох народів, що захищали батьків і матерів, дружин і дітей, наречених, рідну землю від поневолення.

Від імені «Братства однополчан» 329-го гвардійського мотострілецького полку

Борис НІКОЛАЄВСЬКИЙ, полковник у відставці

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті