Збройні сили Угорщини: і навіть власні ВМС!

За останні 20 років в угорській армії відбулися ті ж зміни, що і в інших країнах Східної Європи. Ще 1988 року бойова підготовка Угорської Народної Армії була поставлена на капіталістичну основу, про що позитивно відгукувалися радянські журналісти з «Красной Звезды». Ось така подробиця: в ті роки солдат одержував для навчання певну кількість патронів, а за кожен промах платив зі своєї кишені.

Втім, це дрібниця. Головне, що вже з 1989 року Будапешт розпочав скорочення збройних сил, причім без будь-якого послаблення боєздатності. Армія здобула нову організаційно-штатну структуру. Угорщина першою з колишніх учасників Організації Варшавського Договору цілком перевела свої ЗС на стандарти НАТО (ще 1994 року), а також ра­зом із Польщею та Чехією створила Вишеградську групу для підготовки до вступу в Альянс. 12 квітня 1999 року Угорська Республіка стала його першим східноєвропейським членом.

У плині реформування збройні сили країни скоротилися з 130 до ледь понад 30 тисяч чоловік. У структурі сухопутних військ було ліквідовано армійську (дві армії) та дивізійну ланки (1 танкова і 6 мотострілецьких дивізій). У військово-повітряних силах скасували корпус, скоротили авіаційні та зенітно-ракетні полки. У підсумку з 1345 танків нині на озброєнні залишено лише 120 найсучасніших Т-72. З 210 бойових літаків зараз у строю лише 28, а з 120 пускових установок зенітно-ракетних комплексів – 20.

Навесні 1990 року уряд Угор­щини заявив, що не очікує нападу на країну ззовні, але характер сучасних загроз потребує наявності боєздатних збройних сил. Кілька місяців тому міністр оборони Угорщини Ференц Дьюхач уточнив, що під цим мається на увазі терористична загроза всередині країни та конфлікти малої інтенсивності за її межами. Саме до них угорська армія й готувалася протягом останніх 20 років. З 1994 року країна брала участь у програмі НАТО «Партнерство заради миру», а її військовики, крім миротворчих операцій під егідою ООН в Афганістані, Боснії, Косово й на Кіпрі, брали участь у двох справжніх військових операціях Альянсу в Боснії та Герцеговині і в Іраку.

При цьому нова організаційна структура збройних сил (з листопада 2004 вони комплектуються добровольцями) цілком себе виправдала. На сьогодні у складі сухопутних військ Угорщини 2 механізовані бригади: 5-та в районі міста Дебрецен відповідає за східний напрямок, а 25-та біля міста Тата – за західний. При цьому 2 резервні бригади, 2 окремі полки та 3 спеціальні батальйони фактично є базою контингенту для миротворчих і загальнонатовських операцій.

Військово-повітряні сили на авіабазі Папа зберегли 49-й тактичний винищувальний авіаційний полк. Він із грудня 2007 року озброєний новітніми шведськими винищувачами JAS-39 Gripen. Причім Угорщина стала першою країною, що купила ці літаки, а не взяла їх у лізинг, як Чехія. Донедавна аналогічний полк (59-й) базувався на авіабазі Кечкемет. Цікаво, що в той час, коли інші країни Східної Європи посилено позбувалися радянської військової техніки, Угорщина 1993 року закупила для нього 28 МіГ-29 у Росії. Зараз половина цих винищувачів у резерві й чекає черги на продаж за рубіж – «Гріпени» за своїми можливостями виявилися здатні замінити мало не весь парк колишньої радянської бойової авіатехніки. Замість винищувачів рік тому 59-й полк першим у ЗС країн Східної Європи одержав 3 новітні американські важкі військово-транспортні літаки З-17А, що надало збройним силам Угорщини можливість перекидати війська в будь-яку точку світу. У найближчі роки кількість JAS-39 планується довести до 70 одиниць. У поєднанні з високопрофесійним вишколом пілотів це перетворить ВПС країни на найсильніші в Центральній та Східній Європі.

Розмова про збройні сили Угорщини була б неповна без згадки про їхню військово-морську складову. Ми не помилилися. Саме військово-морську, і саме в країні, що не має виходу до моря! Нагадаємо, що керівником Угорської держави в 1920-1944 роках був останній командувач флоту розваленої 1918 року Австро-Угорської імперії адмірал Міклош Хорті. Для захисту ділянки Дунаю (420 км) він створив флотилію, теоретично здатну вийти в море. Тому за своїм юридичним статусом вона є військово-морськими силами країни, але в складі угорської армії.

В 1980-ті роки Угорська Дунай­ська флотилія одержала 10 універсальних югославських тральщиків типу «Нештін» і 26 малих річкових патрульних катерів власної побудови, назви й дані про які угорці нікому не відкривають. За минулі десятиліття ці бойові одиниці не скоротили, а навпаки – переозброїли модними нині артилерійсько-ракетними модулями. І нехай постійно використовується лише третя або четверта частина цього «військово-морського угруповання», воно за своїми різноманітними бойовими можливостями є дуже ефективною річковою флотилією.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті