Полярні погляди

Іспанська газета «Ель Паїс», крім гумору, аналізу новин, розмов «про життя» і змістовних культурологічних оглядів, іноді любить потішити читача і всілякою «чорнухою», яка, втім, зі свого боку загострює кут зору в напрямку актуальних тенденцій, на які пересічному читачеві подеколи бракує уваги. Зокрема, дописувачка Лейла Ґер’єро розповідає про п’ятнадцятирічну аргентинську школярку, яка, промовивши до однокласників: «Бувайте, придурки, там у мене в наплечнику цікава гра, хто знайде, тому й дістанеться», вистрілила собі в голову з пістолета. Крім популярної гри японського розробника, у неї знайшли й запис частини не менш популярного серіалу, де йдеться про 13 причин накласти на себе руки. Авторка замітки запитала у свого товариша, чи дивився він той серіал. «Ні, – відповів, – то ж для підлітків». Від цієї фрази пані Лейла підводить читача до думки, що дорослі недооцінюють проблематику внутрішнього світу молодших ближніх. А тим часом за статистикою, яку вона наводить, самогубство є найпершою причиною підліткової смертності в Європі і третьою у світі. У згаданій Аргентині з кожних 13 небіжчиків у віці від 15 до 24 років двоє – «дезертири з життя».

Авторка робить висновок, що причина неуваги дорослих до юнацьких психологічних проблем полягає переважно в намаганні якнайскоріше забути власні переживання, що супроводжували людину – скажімо, 35-річну – близько двадцяти років тому. Мовляв, це був період найнеприємнішого досвіду, тож хочеться якомога раніше скинути його з себе, аби існувати спокійно далі, вийшовши на рівну життєву путь.

Їй прямо суперечить британська BBC, переймаючись питанням, чи справді життя йде «з гори» після 35 років, і припускаючи, що принаймні для значної частини людства «надцятирічний» вік був найщасливішим – бо це безтурботна пора навчання в коледжі або університеті, супроводжувана фізіологічним та психічним розвитком, бурхливими проявами особистої енергії. Дописувач Марк Джогансон посилається на дослідження Кентського університету, згідно з якими 35 років – це межа, позначена нападом самотності у чоловіків і нудьги у жінок. До того ж, за висновками однієї з британських дослідницьких установ, у цьому віці працівники починають ненавидіти свою роботу, накопичується критична кількість внутрішньосімейних конфліктів, посилюється психологічна напруга, пов’язана з особистою відповідальністю за фінансовий добробут родини. Однією із суб’єктивних причин життєвого невдоволення 35-річних дослідники вважають те, що на відміну від молодших колег, вони вже не так плекають надії на майбутнє, як шукають відповіді на питання: «А чи досягнув я того, що мусив би?». 

Але весь цей букет негараздів видається суто цивілізаційно зумовленим – і в інших частинах світу люди, поставлені на межу виживання, вирішують геть інакші проблеми. Особливо це ясно, якщо зважити на ще одну публікацію тієї ж «Ель Паїс», яка стверджує, що земляни наразі підійшли до найголоднішого періоду від 2003 року. Не зайве зазначити, що наочна статистика у вигляді складеної за даними ООН карти світу з різнобарвно замальованими регіонами подана не цілком коректно: позначився формально-географічний підхід, де, наприклад, до однієї зони стосовно рівня харчового забезпечення віднесено такі країни, як Японія та Північна Корея. І читачеві залишається лише здогадуватися, яка з них більше впливає на порівняно негативний показник у світовому регіоні. Але загальну картину ситуації ця карта подає, і стає ясно, що там, де людство найдужче переймається підлітковими самогубствами та кар’єрно-побутовими труднощами «молодих дорослих», про смерть від голоду не йдеться. Найкритичніший в останньому стосунку регіон – Центральна та Східна Африка, де частка голодних коливається від чверті до третини населення. Головні причини – збройні конфлікти і посухи. З війнами більш-менш ясно, а от щодо посух видання вдається до знов-таки цивілізаційної диференціації, зазначаючи, що якщо для Каліфорнії брак небесної води – це передусім економічні збитки, то для десятків тисяч пастухів Ефіопії це загибель худоби, а отже й джерела існування людей. 

І тут у тему з оптимістичним акордом знову вступає BBC, запевняючи, що наразі селекціонери (звісно ж, британські) ревно працюють над схрещуванням культурних сільськогосподарських рослин із їхніми дикими родичами, аби поєднати високу урожайність перших із зумовленою природним імунітетом стійкістю до хвороб, характерною для других. Це, на думку кореспондента інформагенції, дозволить не тільки розв’язати пекучу проблему харчування у ХХІ столітті, а й відкрити нові перспективи в забезпеченні людства медпрепаратами і навіть у протипожежному захисті: є, виявляється, вогнетривкі рослини, які можуть послугувати будматеріалом. 

Такими наочними прикладами британські журналісти ненав’язливо утверджують читача в радісному переконанні, що загальний прогрес світової спільноти неминучий, як смерть кожного з її окремих представників. 

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті