Маршрути родинного тепла

Ім’я Ольги Допілко з Маринового Березівського району торік пролунало в Одеській області у зв’язку з її перемогою в науковому конкурсі, що проводився благодійним фондом Фурсіна у межах програми «Випускник року» (мета – стимулювання творчого самовдосконалення учнівської молоді та випускників шкіл, їхнього прагнення до здобуття вищої освіти). 

Минув рік. Для студентки-першокурсниці Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана він був непростий. І не лише в навчанні, яке стояло на першому місці для Ольги. Золота медалістка Маринівської ЗОШ ні на йоту не поступалася рівнем своїх знань, своїми можливостями і стремлінням однокурсникам, серед яких – випускники «елітних» міських та спеціалізованих шкіл, гімназій. І своєрідним стимулом для переможниці «Випускника року», а заразом і нагородою за старанність для першокурсниці стала стипендія фонду Фурсіна у розмірі мінімальної заробітної плати протягом усього навчального року. Потяг до науки, творча зацікавленість та ініціативність, пріоритет навчання над іншими можливостями та столичними принадами (що визначила для себе сама дівчина) були винагороджені. 

Випереджу можливі запитання: Ольга Допілко отримувала дві стипендії. І завдяки цьому дівчина самостійно забезпечувала фінансовий бік свого навчання в університеті та життя в українській столиці. Гордість за Ольгу не здатна приховати мати. До речі, пишається Надія Ярославівна обома доньками. Старша Марина – студентка четвертого курсу Одеського медичного університету. Вступила до нього після дуже успішного закінчення Маринівської ЗОШ і Одеського медучилища та року практичної роботи в районній лікарні. 

Двом своїм дівчаткам, попри особисту зайнятість, батьки приділяли досить уваги. Запитую: можливо, має мати секрети у підході до виховання дітей. 

– Жодних, – ділиться Надія Яросла­вівна. – Дітям просто необхідна постійна увага й беззаперечна довіра до них. А головне, їх треба любити. Батьківську любов вони відчувають завжди. 

І нині маршрути Березівка – Одеса, Березівка – Київ сповнені родинного тепла, безустанного зв’язку та спілкування. 

Звідси й критерії надійності, довіри, поваги, що надалі визначили для Ольги зміст справжньої дружби. Тому взаємини з іншими людьми – для неї справа серйозна. «То було нелегко», – згадує Ольга про свій маленький страх перед новим і незвіданим світом столиці, про процес вживання у новий колектив.

Перший курс назавжди вкарбується особливою сторінкою в життєву книгу Ольги Допілко. Навчання в університеті проходило паралельно з подіями на площі Незалежності. За якісь кілька кварталів горів своєю реальністю Майдан. 

– А заняття в нашому університеті не припинялися ні на день, – згадує Ольга. – Звичайно, було страшно. Але я навіть не думала, що студенти так згуртуються, проявляючи єдиний патріотичний настрій, вболіваючи за свою країну, за тих, хто на Майдані обстоював інтереси держави та її народу. Таке не забудеться.

Яке майбутнє малює собі дівчина? Звичайно, воно непередбачуване, та й власні мрії залишаються частинкою особистих таємниць. Юна громадянка своєї держави твердо вірить у мир на рідній землі, у майбутній розквіт України. І в цю велику справу готова внести й свою посильну лепту.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті