Гідрометслужба на Дунаї повідомляє…

Нещодавно, 19 листопада, в Україні відзначався День працівників гідрометеорологічної служби. Це свято метеорологів, синоптиків і гідрологів, які збирають та обробляють інформацію про клімат, його коливання і можливі наслідки, а також роблять прогнози. Щороку в країні гідрометеорологічні служби надають понад 275 тисяч попереджень і прогнозів, якими цікавиться кожен з нас. В гідрометеорологічних службах України працює понад 5 тисяч чоловік.

Ми побували на Вилківській метеостанції, яка відзначала свій 70-річний ювілей.

Незабаром після визволення При­дунайського краю 20 жовтня 1944 року на крайній південно-західній точці України, в гирлі великої європейської ріки, було створено метеорологічну станцію. До спостережень її фахівців, особ­ливо в повеневі періоди на Дунаї, прикута пильна увага Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Управління гідрометеорології департаменту цивільного захисту, Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів, усіх жителів півдня Одещини.

У непримітному, на перший погляд, будинку на березі Дунаю зосереджено безліч специфічної інформації, яка передається в зашифрованому вигляді до Дунайської гідрометобсерваторії, де синоптики вивчають і обробляють дані про погоду для складання прогнозів. Зрозуміло, що ці відомості набагато точніші, ніж у рубриці телебачення «Погода для народу».

Співробітники Вилківській станції знімають дані із численних спеціальних приладів, які встановлені на метеомайданчику. Такий, наприклад, прилад, як геліограф, фіксує визначення тривалості сонячного сяйва. Самописець-мареограф чує розмірений шум дунайських хвиль, а водомірна рейка, встановлена поруч, показує рівень води в Дунаї. Наприклад, зафіксовано, що 18 жовтня рівень річки становив 90 см, тобто звичайний. Позначка 140 см говорить про критичний рівень води, 155 см – про штормовий рівень, а 185 см – про особливо небезпечний, коли відбувається затоплення багатьох низовинних частин міста, як це було, наприклад, у 2010 році.

– Гідрологічний стан річки Дунай ми спостерігаємо двічі на добу – о 8.00 і 20.00, – розповідає начальник метеостанції, фа­хівець із тридцятирічним стажем Наталя Чорна. – Якщо ж рівень води піднімається, реве штормовий вітер, вимірювання провадяться через годину. На нашій метеостанції працюють чотири техніки-метеорологи, два техніки-гідрологи, один інженер-океанолог. Ми несемо цілодобову вахту, через кожні три години співробітники знімають дані із приладів про погоду в дельті Дунаю: температуру повітря та ґрунту, швидкість і напрямок вітру, атмосферні явища, хмарність. Але при цьому треба знати особливості вітрів гирла Дунаю. Їх усього -16, тобто повний набір Рози вітрів!

Вплив вітрів на спосіб і ритм життя Укра­їн­ської Венеції – міста рибалок важко перебільшити. Для непосвячених людей кількість вітрів в гирлі Дунаю – це непростий ребус. Так, місцева назва південно-східного вітру – «абазія». Звучить гарно, але це дуже оманливий вітер. Виявляється, у словнику В. Даля є його тлумачення: «жорсткий східний вітер від кавказького берега, небезпечний для дунайських рибалок». Не можна виходити на річку, якщо розгулявся «караель», тобто північно-західний вітер (тутешні рибалки запозичили слово з турецької мови: «карайел» – чорний вітер). Не менш небезпечний «горяк», тобто той, що дме з гори, з верхів’їв річки. Третім підступним вітром вважається «фуртуна» (з румунської – буря, гроза), що несе негоду і шторм. У такі дні рибалки переочікували непогожі дні вдома і співали «Разгулялыся у море ды фуртунышка…»

У Придунав’ї дані метеослужби важливі не лише для жителів Вилкового – численних власників човнів, але й професійних рибалок, прикордонників, судноводіїв, лоцманів.

– Тісна співпраця та взаємодія з колективом метеостанції допомагає здійснювати охорону Державного кордону, – говорить начальник Вилківського територіального відділку «Застава» майор Артем Сівер. – Охорона кордону по Дунаю здійснюється за допомогою плавзасобів, тому дуже важливі точні відомості про погоду та гідрологічні обставини, від яких, без будь-якого перебільшення, залежить життя людей.

Заступник начальника Гідрометцент­ру Чорного та Азовського морів Ігор Немировський, який тричі побував в Антар­к­тиді, із урахуванням досвіду особливу увагу звертає на важливість та відповідальність початкових відомостей, які надходять від рядових метеорологів, гідрологів:

– Уся наша базова служба тримається саме на цих даних. Без метеозведення не підніметься вертоліт, не вилетить літак, не піде в рейс судно.

Василь Прокопенко, начальник Вилків­ського регіонального відділку держпідприємства «Дельта-лоцман», яке здійснює судноплавство по глибоководному судновому ходу, пояснив, що дані метеозведень, які регулярно уточнюються, – це безцінна інформація, необхідна, насамперед, лоцманові. Провідник по непростому фарватеру Дунаю не ступить на корабель без уточнених відомостей про рівень води в річці та реальний напрям вітру. Василь Прокопенко згадав перших керівників метеостанції, згодом – наукових співробітників Гідрометеорологічного інституту Івана Федоровича Бальєвича та Ізонтея Олександровича Рая, роль яких у дослідженнях гідрології гирлової частини Дунаю неоціненна. І зараз цими дослідженнями користуються в морській справі, із вдячністю згадуючи вчених-гідрологів.

Сьогодні у Вилковому цілодобову вахту на чолі з Наталею Чорною несуть досвідчені метеорологи Тетяна Артеменко, Любов Соловйова, Євгенія Овсянникова та Лілія Кравченко, технік-гідролог Володимир Васильєв, технік-океанолог Євдокія Силакова та інженер-океанолог Тетяна Топтигіна. Директор Українського гідрометеорологічного центру Микола Кульбіда нагородив колектив Вилківської метеостанції Грамотою та цінним подарунком – за високий професіоналізм, якість метеорологічних спостережень та інформації. 

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті