До останнього подиху

Минулого вівторка, 2 серпня, поховали Жака Амеля, старого священика церкви в місті Сент-Етьєн-дю-Рувре поблизу Руана (Верхня Нормандія, Франція), вбитого політичними відморозками під час служби Божої.

Його поставили на коліна поруч із вівтарем і перерізали горло. 

«Де ти бачив священика на спочинку? Я працюватиму до останнього подиху», – відповідав він на пропозиції заощадити сили. Залишився священиком-помічником, коли його посаду в церкві обійняв молодший. І продовжував служити, як і сказав – буквально, до останнього подиху.

Вісім років тому було відзначено 50-річний ювілей його священицького служіння. А 30 листопада йому виповнилося б 86.

«Це був чоловік добрий, простий, непримхливий. Він дуже помагав усій парафії своїм досвідом і мудрістю. Практично ціле життя прослужив людям», – ковтаючи сльози, говорить настоятель церкви, конголезець за походженням, Огюст Моанда-Фуаті, який сам залишився живий лише завдяки тому, що трагічного дня 26 липня був у відпустці і службу правив отець Жак.

«Дуже скромний і водночас чуйний чоловік. Коли він з’являвся на наших зустрічах парохів, це був мов промінь сонця серед нас», – свідчить церковний декан кантону Сотвіль-ле-Руан Еме-Ремі Мпуту Амба.

«Це був чоловік миру та віри, носій харизми. Людина, що присвятила себе своїм переконанням і своїй вірі. Він віддав своє життя за ближніх», – каже президент регіональної ради ісламського культу Нормандії Мохаммед Карабіла. 

У червневому парафіяльному зверненні отець Жак писав: «Весна була досить метушливою. І якщо за цей час ми духовно заслабли, стривайте, ось уже й літечко надходить. А з ним і пора відпусток. А відпустка – це нагода якось трішки відступити від наших щоденних турбот. Але це не такий собі просто відступ. Так, це час відпочинку, але також і можливість набратися сил, позустрічатися, поділитися, поспілкуватися з людьми. Це час відновлення. Хтось подасться на кілька днів у якусь тиху місцину або піде на прощу. Хтось, сам або вкупі з іншими, візьметься перечитати Євангеліє – це слово, що оживляє кожен наш день. А ще хтось шукатиме наснаги у величній книзі довколишнього світу, приходячи в захват від розмаїтих чудесних краєвидів, які підносять наш дух своїм свідченням про Божу творчість. Почуймо тоді Божий заклик подбати про цей світ, у якому ми живемо, щоб зробити його теплішим, людянішим, повнішим братерства. Це час зустрічей з ближніми, з любимими людьми. Нагода зазнати спільних переживань, приділити увагу людям – таким, які вони є. Поділитися нашою дружбою, нашою радістю. Підтримати дітей – і вони бачитимуть, що можуть покластися на нас. А також це час молитви – з увагою до того, що діється довкола нас у світі. Молімося за тих, кому зараз найтяжче, молімося, щоб було більше миру між нами, а отже – за краще життя. Адже це ще й рік милосердя. Відкриймо наше серце для прекрасного, отворімо його для кожного, хто чомусь почувається самотнім. Це час, коли треба повною мірою радіти одне одному, а отже й відновлювати свої сили. І так ми, збагачені й наснажені, подолаємо нашу спільну життєву путь. Гарного відпочинку всім! Отець Жак».

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті