«В Одесі я знайшов покликання…»

Наприкінці 1950-х років італійські кінознавці відзначили, що найбільше в естетичному плані неореалізм зобов’язаний своїм становленням Олександрові Довженку, і називали майстра Гомером ХХ століття.

Народився Олександр Петрович 10 вересня 1894 р. у Чернігівській губернії. У 1914 р. закінчив Глухівський учительський інститут, після чого викладав фізику та природознавство в одній із житомирських шкіл. На початку 1920-х був на дипломатичній роботі в Польщі та Німеччині, потім повернувся в Україну. У Харкові, працюючи під псевдонімом «Сашко», здобув популярність як художник-карикатурист. 

Рішучий поворот у долі Дов­женка відбувся влітку 1926 року. «Я просидів ніч у своїй майстерні, – згадував згодом режисер, – підбив підсумки свого невлаштованого тридцятидвохрічного життя, вранці пішов з дому і більше не повертався. Я виїхав в Одесу і влаштувався на роботу на кінофабрику як режисер. Таким чином, на тридцять третьому році життя мені довелося знову починати життя і навчання по-новому…».

В Одесі Довженко захопився новим для себе мистецтвом. Перші його комедії «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання» не мали глядацького успіху. Тодішній директор Одеської кінофабрики П. Нечеса сказав Олександрові Петровичу: «Сашку! Не вмієш ти писати сценарій, так і не берися не за своє діло. Тебе треба було б вигнати з кіна, та жалько – ти все ж таки здібна людина. На ось тобі сценарій М. Заца та Б. Шаранського «Сумка дипкур’єра». Зробиш добрий фільм за цим сценарієм – твоє щастя, не зробиш – тоді вже вибачай, хоч ти мені й друг, а вижену!».

Історія про напад на дипкур’єра з метою заволодіння секретними документами, на щастя, одержала доброзичливу пресу та пристойний грошовий збір. У 1927 р. до рук Довженка потрапив оригінальний сценарій «Зачароване місце» українського поета Майка Йогансена та відомого отамана Юрія Тютюнника. Режисер сер­йозно переробив драматургічну основу, через що автори демонстративно зняли свої імена з титрів. Фільм «Звенигора» справив колосальне враження на професіоналів. Його захоплено сприйняли такі майстри, як Сергій Ейзенштейн і Всеволод Пудовкін. Сучасні кінознавці вважають, що саме «Звенигора» Довженка заклала основу українського поетичного кіно, яке згодом збагатилося картинами С. Параджанова, Л. Осики, Ю. Іллєнка та інших майстрів.

У 1928 р. режисер починає працювати над історико-революційною сагою «Арсенал». У цей період Олександр Довженко зустрівся із зіркою німого кіно Юлією Солнцевою, що приїхала до Одеси на зйомки фільму «Джиммі Гіґґінс». Ця зустріч назавжди пов’язала двох красивих непересічних людей. «В Одесі відбувся переворот у моєму житті: там я став кінематографістом, там я знайшов своє покликання, там я зустрів Солнцеву, яка стала моєю дружиною», – писав О. Довженко у своїй біографії.

Уже в Києві режисер зніме свою найкращу стрічку «Земля», яку визнано класикою світового кіно. В 1958 р., на Всесвітній виставці в Брюсселі, цей фільм увійшов до числа дванадцяти картин, визнаних «найкращими фільмами всіх часів і народів».

Під час Другої світової війни Олександр Довженко зняв документальні фільми «Битва за нашу Радянську Україну» і «Перемога на Правобережній Україні». Фільм «Україна в огні» настільки роздратував Сталіна, що викликавши Довженка на засідання Політбюро, він сказав: «Товаришу Довженко, ви – український націоналіст...». На кілька років Олександр Петрович потрапляє в немилість. Картина про Мічуріна, яку йому нарешті дозволяють зняти, приносить йому Сталінську премію, а 1950 року – звання «Народний артист РРФСР». 

Восени 1951 року Довженко їде до Каховки. Фільм «Поема про море», який оповідає про будівництво Каховської ГЕС, мав стати гімном могутності людського духу. Але поставити картину Довженко не встиг. Він помер у ніч на 25 жовтня 1956 року. Завершувала «Поему про море» Юлія Солнцева. Вона ж поставила ще кілька фільмів за творами Довженка.

Після смерті майстра Київська кіностудія, що була його творчою майстернею, стала називатися кіностудією імені Олександра Довженка. У 1964 році, до 70-річного ювілею Довженка, біля входу до Одеської кіностудії було встановлено меморіальну дошку на його честь, а сусідній провулок названо його ім’ям.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті