Олег Скрипка: «Все буде весна!»

Лідер гурту «ВВ» погодився на зустріч, але поставив умову: друк – українською. Ми дали слово – і виконуємо свою обіцянку.

– В Україні мусять розмовляти українською, – саме так почалася наша розмова. – Якщо не будуть розмовляти, буде такий бардак, як зараз.

– Ви в Ізмаїлі не вперше?

– Втретє. У мене про Ізмаїл – найтепліші спогади та враження. Ми виступали у клубі на березі річки, а на протилежному – Румунія. Нас тоді довго не відпускали – години зо дві. Ще ми грали фестиваль у фортеці. Це був дві тисячі п’ятий чи, може, шостий рік. Робила Партія регіонів, але ми обумовили, що там не буде партійної символіки. Це був рок-концерт, і були українські гурти, і все пройшло дуже добре. Але символіка таки була.

У мене в Бессарабії багато друзів – починаючи з Плачкова: дуже хороший товариш, патріот Бессарабії! Мені подобається і кухня, і музика Бессарабії, і вино. Коли ми робили «Країну мрій», то постійно запрошували звідси дитячий колектив і колектив «Кодима», які грають бессарабську музику – всю музичну палітру.

– Скажіть, будь ласка, за яким принципом сформовано програму вашого концерту?

– Принцип такий, що подіум для нас став несподіванкою. Це не дуже зручно: треба, щоб публіка була поруч із виконавцем. Зрозуміло, що сцена потрібна, бо були танцювальні колективи. Та коли я побачив цей подіум, то вирішив співати «День народження» – пісню, яку я ніколи не виконую на початку концерту. Бо це День народження міста, це нагода вийти до людей і звернутися до них. Я побачив, що публіка налаштована дуже добре, і прийняли нас гарно. І програма вся наша поламалася, але в цьому є і свій драйв. Потім ми з організаторами вирішили випустити на сцену дітей – і вийшло дитяче свято. Тим паче, що в Ізмаїлі дуже багато молоді. Може, у вас тут такий край, що народжується багато дітей?

До речі, я спостерігаю цікавий феномен. Рок-музика завжди була музикою підлітків і дорослих. Підлітки виросли і самі стали дорослими, народили дітей, і малі нормально слухають музику. Саме рок. Раніше такого не було! Є покоління віком 25-35 років, яке я називаю втраченим, телевізорним, із відполірованим мозком, який не сприймає нормально інформацію – і рок. А саме діти і люди від 35 років відкриті до цієї енергії, якої сьогодні – брак у світі.

Так, діти відчувають енергію рок-музики, вони відкриті для неї!

Я бачив це на концерті. Не бачу нічого поганого в тому, що рок став дитячою музикою. Ми саме починаємо проект «ВВ-діти», бо є дуже багато дітей, які гарно грають рок, гарно співають. Саме тому хочу започаткувати проект, який буде називатися «ВВ-діти» або «Рок-діти». Зробимо таке дитяче шоу і будемо їздити Україною, може, і до Ізмаїла теж приїдемо.

– Ви закінчили виступ, скажімо так, неканонічним виконанням Гімну України. Ви вважаєте нормальним, коли під цю музику люд танцює?

– Одного разу, задовго до війни, ми приїхали на Чернігівщину, до Батурина, і зробили класний фестиваль у козацькій столиці. Ми закінчуємо, співаємо Гімн, а там саме козаків уже майже немає. І на концерт, який ми зробили дуже патріотичним, прийшло багато циган. Їм подобалася музика, та коли ми співали Гімн України, вони танцювали!

У нас – не танцювальний варіант Гімну України. У нас стиль виконання – помпезний, як у «Queen». Вісім років тому Гімн у такому виконанні ми записали й видали у трьох варіантах: як караоке, у виконанні з двома куплетами і не в тій тональності та не в канонічному ритмі та з новим, позитивним, переробленим текстом: «Квітне рідна Україна, як весняне поле…». Гімн має бути близьким до народу. Я бачив, що діти в Ізмаїлі співали, тримаючи руку на серці, – два куплети! Вони знають слова! Я просто зачарований! Ця країна має майбутнє.

Дітям така форма зрозуміла, прийнятна, цікава. Якби був Президент, то була б офіційна, канонічна форма, а на Дні міста, на народному святі органічна саме така. І саме така ідея була від організаторів фестивалю. Все склалося дуже добре. Добре й те, що адміністрація міста готова до такого. Вийшло гарно ще й тому, що такі речі слід робити гуртом, у співпраці однодумців, які разом хотіли зробити свято для людей.

– Чи відгукнеться ваш приїзд до Ізмаїла у вашій творчості?

– Цілком можливо. Але цього не передбачиш. Щоб пісня потрапила «в телевізор», треба багато чого. Тому для нас, музикантів, світ музичний дуже відрізняється від того, що люди сприймають, – вони сприймають те, що бачать на екрані телевізора. Я знаю чимало музикантів, які туди не потрапляють: стоїть фільтр. Коли люди отримають доступ до тієї інформації, яка створюється в нашій країні, Україна дуже зміниться.

– Хто запросив вас на свято?

– Міська адміністрація та народний депутат України Олександр Урбанський, і я вдячний за надану можливість зустрітися з Ізмаїлом та його мешканцями.

– Ви приїхали автівкою. Які враження від дороги?

– Я її добре знаю – коли їду машиною за кордон (до Болгарії, Туреччини тощо), то саме цією дорогою. І бачив її майже 20 років тому.

Дорога вбита, але вона будується. Розу­мію, що не так швидко, як би хотілося, але головне, що є бажання, є динаміка. Добре, що вирішують цю проблему.

В Одесі ми взагалі буваємо часто. Одеса – це серйозний культурний ринок в Україні. Гадаю, що тут відбувається стільки концертів, скільки по всій Україні. Одеська земля дуже перспективна.

– Ваші побажання городянам?

– Очевидно, що місто розвивається і має позитивну динаміку. Молодь залишається в місті. Бажаю розквіту. І побудувати таке місто, про яке вони мріють. Щоб це було місто фонтанів, парків, молоді. Я бачу, що тут живуть дуже щирі, відкриті люди. Бажаю, щоб до вас приїздили туристи – адже потенціал дуже високий у міста. Вам би дорогу зробити, аеропорт. Енергії та натхнення – і все буде весна.

Розмова закінчилася обговоренням ідеї всеукраїнського винного фесту, і пан Олег запропонував свою допомогу в реалізації цього задуму. Це може стати темою наступної розмови, яка має великі шанси відбутися в недалекому майбутньому: лідер гурту «ВВ» готовий приїжджати до Ізмаїла, який йому сподобався настроєм і готовністю сприймати енергію музики та життя.

Рубрика: 
Выпуск: 
Автор: 

Схожі статті