Таїни серця кіномитця

60 літ тому перестало битися серце Олександра Петровича Довженка. Життя славетного українця було сповнене багатьох таємниць. Деякі з них розкривають наші допитливі сучасники.

Юлія Солнцева, вдова Олександра Петровича, яка померла 1990 року, заповідала розкрити архіви свого чоловіка лише через двадцятиліття. До цього часу, як гадала Юлія Іполитівна, не повинно було залишитися відомих осіб, чиї імена зафіксовані у записах чоловіка. Втім, деякі документи, що потрапляли до земляків та родичів славетного режисера, хтось уже «цензурував» - у них були вирвані окремі сторінки. Кому і навіщо потрібно було нищити записи?

На думку кінематографіста Сергія Тримбача, автора книжки «Олександр Довженко: загибель богів», який вивчав усі доступні архівні справи видатного українця, Юлія Солнцева могла не лише вилучати якісь записи, але й змінювати їх. Після кончини Солнцевої, Сергій Васильович займався пошуками архіву Довженка. Цей архів мав зберігатися у сейфі господаря. Але його там не виявилося.

Тетяна Дерев’янко (тодішня директорка музею Олександра Довженка при Київській кіностудії) згадувала, як допомагала Юлії Іполитівні упорядковувати цей архів, сподіваючись вивезти його в Україну. Був там, наприклад, конверт, що стосувався Сталіна та Берії. Сергій Тримбач дуже розраховував використати ці записи, готуючи книжку. Але виявилося, що Солнцева заповідала їх тодішній працівниці «Мосфільму» Петровій. У нашого знавця кіно виникла підозра, що Петрова мала стосунок до спецслужб.

Племінник Олександра Петровича Довженка доктор медичних наук Тарас Дудко свідчив:

- Я колись тримав у руках теку НКВС. За Олександром Петровичем слідкували з 1919 року. Адже вчитель Довженко був свідомим українцем, хотів щасливої долі своєму народові, мріяв про його державність.

Тарас Миколайович згадував один рядок з чекістської теки: «Уві сні Довженко розмовляє по-українському». Кому ця подробиця може бути відомою? Звісно, передусім тому, з ким Довженко спав. Тобто дружині.

Взаємини родини Дудків з Юлією Іполитівною Клімовою (таке справжнє прізвище власниці архіву), м’яко кажучи, не склалися. Солнцева була дуже ревнивою жінкою і не підпускала до Олександра Петровича нікого. Його особисте життя було ізольо­ване від усіх. Навіть від найближчої рідні з України. Зі спогадів того ж таки Тараса Дудка ми дізнаємося, що у молодого Довженка був зареєстрований шлюб з учителькою Варварою Семенівною Криловою. Та одного дня до Варвари Семенівни прийшла біда – у неї виявили туберкульоз колінного суглоба. Жодне лікування не допомагало. Навіть закордонні фа­хівці були безсилі.

Робота змусила Довженка переїхати до Харкова, а потім до Одеси. Варвара Семенівна залишалася вчителькою на Київщині.

У Довженка з’явилася, як вважав племінник кіномитця, деяка воля від сімейних обмежень. А тут і симпатична акторка… Виконавши головну роль у фільмі «Аеліта», Юлія Клімова (у титрах вона вже була записана Солнцевою) стала зіркою німого кіно. Але для себе вона зрозуміла, що для звукового кінематографа привабливої зовнішності недостатньо. А гра її була посередньою. Тому стала допомагати Олександру Петровичу крутити ручку кінокамери. Цілком можливо, що таке завдання поставили перед нею чекісти – слідкувати за «нащадком запорожців» вдень і вночі.

А Варвара Семенівна, жінка тактовна й інтелігентна, ставши інвалідом, не хотіла бути тягарем для талановитого чоловіка. Вона відпустила його у «вільне плавання», не вимагаючи нічого взамін.

Отож Олександр Довженко став жити з Юлею Солнцевою у цивільному шлюбі. Оформили вони сімейні стосунки за кілька років до кончини уславленого кіномитця за наполяганням Юлії Іполитівни.

Залишаючись офіційною дружиною відомого усьому світові режисера, Варвара Семенівна дала синові Вадимові інше прізвище і по батькові. Чи знав Олександр Петрович, що у нього на Україні зростає син? Тарас Дудко відповідав ствердно. Він упевнений, що Довженко допомагав офіційній дружині грошима. Пам’ятає, зокрема, що той якось купив Вадимові велосипеда. Тарас Миколайович бачив світлини із зображеннями юнака – помітна схожість з Олександром Петровичем. Племіннику Довженка достеменно було відомо, що Вадим також мав хист до малярства.

За спогадами Тараса Дудка, у житті Олександра Довженка промайнула зіркою ще одна жінка – українська поетка Валентина Ткаченко.

Кілька слів про цю вродливу жінку. Валентина Данилівна – землячка Олександра Довженка. Народилася в містечку Корюківці. Навчалася у Харківському газетному училищі, потім у культ­політосвітньому технікумі. 1940 року дівчина вступила до Київського університету ім. Т.Г. Шевченка. У роки Другої світової війни деякий час працювала на радіостанції ім. Т.Г. Шевченка у Саратові, де виступав і Олександр Петрович. Мабуть, там, на радіостанції, вони й познайомилися. Після війни Валентина Данилівна працювала у республіканському радіокомітеті та у видавництві «Молодь». Вона авторка багатьох книжок ліричних віршів.

За спогадами Тараса Дудка, його рідний дядько дуже любив подорожувати Києвом. З цікавістю розглядався на всі боки. Місто своєї молодості, найбільших творчих успіхів він називав «містом-мучеником, містом-генієм, хворим на менінгіт». У Києві він зустрічався з Валентиною Ткаченко. Тарас Миколайович згадував, що Валентина Данилівна заходила й до них, у дім Дудків.

Вони підтримували стосунки і листовно, стверджував племінник кіномитця. Листи потім, після кончини Довженка, кудись поділися. Валентина Данилівна прожила на світі теж небагато – усього 50 літ.

Олександру Петровичу було дуже тяжко щоразу залишати рідну землю, від’їздити до Москви, згадував Тарас Дудко. Зросійщення України тривало, і такі особистості, як Довженко, у Києві просто заважали б цьому процесу.

Для видатного кіномитця не знайшлося місця в Україні і 1956 року. Юлія Солнцева звернулася до українського керівництва з проханням виконати останню волю небіжчика – поховати його в українській землі. Їй ніхто не відповів. Ні Бажан, ні Корнійчук на похорони не приїхали. Зате приїхали попрощатися співаки Іван Козловський, Марк Бернес, письменник Костянтин Симонов, кіномитець Сергій Герасимов, артист Юрій Тимошенко (Тарапунька). Прах нашого Довженка знайшов спочинок на Новодівичому цвинтарі. За президентства Віктора Ющенка порушувалося питання про перепоховання видатного сина України. Але й досі духовний заповіт Олександра Петровича не виконано.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті