Ассирійці

У зв’язку з подіями в Сирії часто доводиться чути про участь у них різних етнічних і конфесійних груп. Це мусульмани та християни, шиїти і суніти, курди – мусульмани, християни і таємничі буцімто спадкоємці давньовавилонської релігії єзиди... Але чомусь дуже мало чути про «найавтохтонніше» населення країни – ассирійців.

Ассирійці – народ, походження якого прийнято виводити зі стародавнього населення Близького Сходу, відомого за тією ж назвою. Але таке тлумачення досить умовне. Точніше було б сказати, що це ті сирійці, які зберегли свою автентичну мову й не перейшли на близькоспоріднену арабську в її сирійському варіанті. Самі себе своєю мовою вони називають просто сирійцями – «сурая». Особливим, але не винятковим, для них є також те, що вони, на відміну від більшості сирійців, не перейшли на іслам і залишаються християнами, втім у специфічній формі стародавніх церков, які ще здавна відламалися від християнського «мейнстриму» і дотримуються самостійно виробленої догматики та обрядовості. Але є серед них і католики, і православні, а також такі, що, дотримуючись своїх стародавніх звичаїв, перебувають в унії з католиками. А не винятковим це для них є тому, що й серед арабомовних сирійців теж є чимало християн – близько третини, принаймні до найостанніших подій. Як і ці, ассирійці в останні роки зазнали репресій від ісламського екстремізму. Втім, їхня доля й раніше була складною, тому сьогодні їх на еміграції більше, ніж у Сирії. Є кілька тисяч і в Україні. А найбільше – у Швеції, за приблизними оцінками – понад 70 тисяч. На Близькому Сході їхню кількість оцінюють принаймні десятками тисяч, а точна цифра невідома. Складність підрахунку полягає в хитрощах громадянської, конфесійної, мовної та етнічної ідентифікації. Тож загальна кількість у різних країнах світу взагалі не піддається обліку – імовірно, що їх є кількасот тисяч. У Вірменії є три села ассирійців, де працюють школи рідною мовою, крім іще однієї в Єревані, де ця мова теж вивчається.

Розмовляють ассирійці кількома діалектами і мають дві системи письма, якими більшість тих, хто пам’ятає свою мову, користується паралельно. Наприклад, в одному виданні Біблії Старий Заповіт може бути видрукований західносирійським письмом, а Новий – східносирійським. Мова Біблії та богослужінь – старовинна, відмінна від сучасної розмовної, нею ж за півтори-дві тисячі років написано багатющу літературу, яка західному читачеві здебільшого невідома, за винятком хібащо анекдотів від Бар Ебрая, письменника та єпископа сирійської церкви (XIII століття). До речі, ассирійські церковні авторитети наполягають, що саме їхній текст Нового Заповіту є оригінальний, оскільки саме їхня мова (нині вже тільки давня літературна) була розмовною в Палестині в часи зародження християнства. Європейські ж дослідники не схильні з цим погоджуватися, вважаючи, що принаймні три з чотирьох канонічних Євангелій написані грецькою (теж не сучасною, але так само зрозумілою нинішнім грекам, як і стара сирійська сучасним ассирійцям), і лише про Євангелію від Матвія можна говорити, що її написано якоюсь із семітських мов, тією чи іншою мірою близькою до ассирійської стародавньої літературної, а вже потім перекладено грецькою. Так чи інакше, але саме ассирійці дають несподіване пояснення Ісусової притчі про багача, якому так легко увійти в Царство Небесне, як верблюдові в голкове вушко. У нас, у західному культурному середовищі, цю метафору або ніяк не коментують, або посилаються на те, що колись в Єрусалимі були дуже вузькі ворота, які так і звалися – «Голкове Вушко». Ассирійці ж дають свій коментар. Справа в тому, що семітський корінь слова «ґмл», який у різних мовах дає вимови «ґімел», «гамаль», «джамаль», тобто «верблюд», залежно від варіації голосних між приголосними (що є основним засобом словозміни) може набути геть іншого значення – і таке відбувається саме в асирійській мові. Тож «ґмл» може відповідати не тільки «верблюдові», а ще й «мотузці». І тоді смисл притчі такий: нитка легко пройде в голкове вушко, бо на те воно пристосоване, а от груба мотузка (тобто обтяжена «майновими переживаннями», загрубіла від них людина) – заледве зможе, хоча при великому старанні їй це вдасться. Що ж, логічно...

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті