Неньки-України вічний оберіг

У НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія» смт Любашівка (директор Веніамін Коломіченко), де пломеніє дух української словесності й народних традицій, в межах свята рідної мови відбулася мистецька презентація дослідно-пошукового проекту «А над землею українська вишивка цвіте», виплеканого юними фольклористами, якими керує заслужений учитель України історик Валерій Бондаренко. 

Розпочалося мовно-мистецьке свято в кабінеті української мови та літератури, де вчителька історії Ніна Прокудіна запропонувала школярам заглибитися у хронологію заборони української мови. Адже впродовж останніх трьох століть її вживання намагалися обмежити офіційними царськими і церковними циркулярами, указами, законами, анафемами. Ще у 1627 році одним з перших з’явився наказ царя Михайла, з подання Московського патріарха Філарета, спалити в державі усі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія» Кирила Ставровецького. 1720 року вийшов указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг. Ганебна боротьба з українською мовою велася в період буремних революційних подій початку 20 століття та радянської влади. В наш час нападом на українську мову (сподіваємося, що останнім) стало прийняття у 2012 році Верховною Радою України скандального проекту Закону «Про основи державної мовної політики», яким передбачалося звузити використання української мови у ключових сферах життя у більшості регіонів України, в тому числі на Одещині, і яким російська мова проголошувалася другою офіційною.

Загалом українську мову забороняли 134 рази. І тут доречно навести вислів сучасного вітчизняного поета Івана Дзюби: «Горіли хронічки, храми і святі книги, а слово вийшло з вогню, як Заповіт».

Після мовного екскурсу школярі ознайомилися з вишуканою виставкою вишитих рушників і картин «На білих крилах рушників несе надію України». А вже у кабінеті історії, вщент наповненому старожитностями, вирувало головне дійство фольклорного свята за участю старшокласників, їхніх педагогів, голови районної ради Сергія Паровика, депутата обласної ради Анатолія Артеменка, Любашівського селищного голови Геннадія Павлова, голови правління Благодійного фонду «Рідний край» Валерія Устянського. 

Педагог Бондаренко, ще раз торкнувшись мовної теми, підкреслив, що українське слово до болю виразно звучало завжди. Особливо і піднесено неслося воно буремним Майданом рядками із Тарасового «Кавказу» з уст героя Небесної Сотні українського вірменина Сергія Нігояна. 

Окрім мови, невід’ємною частиною самобутності нашої держави є українська вишивка. Як наголосив Валерій Бондаренко, це також мова, але мова барв і кольорів, закарбована в обрядово-ритуальних вишиванках. Споконвіку український рушник був оберегом нашого роду, служив символом злагоди, щасливої долі, надії та захисту від злих сил. З помереженого різнокольоровими нитками полотна озивається мудрість предків – їхні знання про світ зовнішній і внутрішній, про душу людську, про космос, буття. 

У свідомості українського народу рушник здавна наділявся багатьма знаковими властивостями. У народних піснях, легендах і переказах опоетизовано події, пов’язані з ним. Деякі легенди про рушник переповіли вчителі Олена Поліщук і Тетяна Бойченко. 

Велика увага була приділена й орнаментальним мотивам українських вишивок, адже чудодійна оберегова сила рушника – у його візерунках і символах, які можна читати як книгу. Треба лише розумітися на орнаментах. Про неповторність і значення магічних символів на вишиванках з Шевченківського краю повідала уродженка тих місць – вчителька української мови Валентина Синявська. 

Цікавими розповідями про сімейні вишиті реліквії та захоплення мереживом ділилися Алла Скопенко, Ірина Присяжна, Наталя Жданова, Олена Нянько.

Чутливим був виступ слухачки Малої академії наук, учениці 11-Б класу Вікторії Скопенко, яка презентувала частину своєї наукової роботи про старовинні рушники – найцікавіші експонати шкільного кабінету історії. 

Школярі з групи «Майстри пера» (керівник Олександр Кокота) декламували поетичні рядки українських поетів, присвячені мистецтву вишивки. 

На фольклорному святі також звучали тематичні українські народні пісні у виконанні шкільного хору (керівник Антоніна Воробйова).

Своїми враженнями про побачене і почуте, вплітаючи свої роздуми про мову, народні традиції та патріотизм, ділилися голова райради Сергій Паровик, селищний голова Геннадій Павлов, підприємець і меценат Валерій Устянський.  

На завершення організатор та ідейний натхненник шкільного свята Валерій Бондаренко наголосив: «Ми вкотре переконалися, що наша мова – справжня солов’їна і барвінкова, а традиції – цікаві й самобутні, тож нам є чим пишатися». 

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті