Цвети, моя Одесщина, под мирным небом!

Так назывался литературный конкурс среди школьников, посвященный 85-летию образования Одесской области. Он был организован областным Советом мира под патронатом Одесского городского головы Геннадия Труханова. «Одеські вісті» оказали конкурсу информационную поддержку.

Мы представляем конкурсные работы, признанные лучшими.

♦Мне шептал Дюк де Ришелье

Рассказ

Был теплый летний вечер. Я любил в это время гулять по Приморскому бульвару. Легкий бриз приносил то медовый запах цветущих лип, то обволакивал влажной морской прохладой, пахнущей водорослями и ракушками. От запахов слегка кружилась голова. Я присел на скамейку, расположенную неподалеку от бронзового Дюка, и закрыл глаза. Слышал, как глухо ворчит двигатель теплохода у морского вокзала, приглушенный говор прохожих и тихий шелест листьев каштановой аллеи.

Кажется, я задремал, и вдруг услышал негромкий голос:

– Отдыхаешь, мой юный друг.

Не открывая глаз, находясь в полузабытьи, прошептал, почти не разжимая губ:

– Мне нравится здесь. А вы кто?

– Я Арман Эммануэль София-Септимани дю Плесси Ришелье.

– Тот самый?..

– Да, мой юный друг, тот самый, что стоит с апреля 1828 года наверху у Потемкинской лестницы и смотрит вдаль на морские просторы.

– Наверное, вы были свидетелем многих интересных событий?

– Я был не только их свидетелем, а и участником.

– И вам знакома история моего края и моего любимого города?

– Вместе с моими верными друзьями де-Рибасом, де-Воланом, Ланжероном мы строили город, возводили поселки и осваивали плодородную степь.

– Вы приглашали в эти края иноземцев?

– Да, среди них были отличные работники: знатоки возделывания пахотных земель, строители и плотники, краснодеревщики, животноводы, садоводы, судовых дел мастера, бесстрашные воины и много другого люда, которому не досталось ни куска земли, ни возможности открыть свое дело на Родине.

– Наверное, было непросто: и строить дома, и распахивать веками неосвоенную степь?

– Да, мой юный друг, было сложно, но никто из моих друзей не опускал рук, не падал духом. Мы поддерживали друг друга и ощущали великую поддержку влиятельных людей Северной Пальмиры.

– И все-таки люди и эти земли испытали много бед с тех пор.

– Когда ненавистники услышали и увидели, как расцвели бескрайние степи, как сотни пароходов доставляют в заморские края пшеницу и рожь, мед, пеньку, тысячи голов скота, древесину, у многих из них разгорелась алчность. Да, люди Одесщины пережили много бед на своем веку. Рабы турецкого султана – янычары поджигали дома и увозили в неволю молодых женщин, хозяйничали на нашей земле немцы и поляки, румыны, венгры и даже мои сородичи – французы.

– Потрясали здешние места несколько революций, голодомор, Первая и Вторая мировые войны. Вы помните эти годы?

– Это было самое печальное время в истории нашего края. От Савранских лесов на севере Одесщины, откуда в годы Второй мировой войны партизаны наносили удары по фашистам, до Измаила на юге, от Южной Пальмиры до Приднестровья на западе людей было не покорить ни турецкими ятаганами, ни огнем и пулями других чужеземцев.

– Значит, я могу гордиться своим краем?

– Не только гордиться, но и вносить свою лепту в его развитие, защищать от врагов, не щадя живота своего... Прощай, мой юный друг, дерзай и будь удачлив!

Лица моего коснулся упавший лист каштана, и я очнулся. Ночь уже вступала в свои права: на востоке, прямо над морским вокзалом, сияла яркая звезда, а в просветах между ветвями и листьями каштанов мерцали на небе тусклые звездочки. Я взглянул на памятник Дюку, и мне показалось, что он ласково кивнул мне бронзовой головой.

♦Богдан ГАЙДА, ученик 10-го класса

 

♦Хто сіє мир, посіє щастя

– Привіт! З вами Ліна Фаур. Я живу і навчаюся в Одесі. Сьогодні я репортер. І ми будемо говорити з вами про мир.

Мир… Зрозуміле і потрібне для кожного із нас слово. Значення слова «мир» – стан спокою і гармонії. А ви знаєте, що термін «мир» вживається як у значенні миру між людьми, народами, державами, так і в значенні миру в душі людини.

Усі, напевне, чули вислів: «Мир – це більше, ніж відсутність війни». А я б додала: «Якщо хочеш жити в мирі, живи у злагоді». Мирно жити потрібно вчитися від народження. Мамина усмішка, татів поцілунок – це вже мир в родині. Розуміння між знайомими і незнайомими людьми – і це мир. Не треба чекати, коли ти станеш дорослим, щоб боротися за мир. Якщо кожен із нас буде щедрим, добрим, милосердним, то у світі пануватимуть мир і любов. Щоб повірити у справедливість сказаного, потрібно кожному починати це робити вже зараз.

Як розуміють слово «мир» мої ровесники і що треба робити, щоб панував мир, ми дізнаємося, завітавши до Одеської школи № 85.

Познайомимся з думками учнів щодо миру.

– Привіт, це я, Настя Смітенко. Мир – коли людина хоче мирно жити, коли є спокій, люди радіють новому дню, бо можуть займатися звичайними справами: діти – ходити до школи, дорослі – піклуватися про дітей, будувати свою державу. Щоб мирно було в моїй родині, я не вступаю в суперечки з батьками, навіть тоді, коли не поділяю їхньої думки. 

– Послухаємо іншу ученицю.

– Я Аня Компанієць, займаюсь волонтерством. Мені це подобається. Маленькі кроки великі справи. У мене немає остаточних висновків і рецептів того, як будувати мир. Але у мене є мама, тато, дві сестрички, бабуся. Є пошук і віра, є і моя впертість, любов і талант. 

Насправді в молодших класах я не знала, що таке волонтерство. Вперше я дізналася про нього від матусі. На наступний день я підійшла до вчительки, і вона розказала про це більше. У мене текли сльози – чого ця війна прийшла? Я дуже хочу, щоб був мир. Я зайнялася волонтерством. Щоб підняти нашим захисникам дух, ми пишемо їм листівки з побажаннями повертатися на батьківщину живими, малюємо, робимо обереги своїми руками. Її треба робити з гарним настроєм.  

– Вас хтось організовує? – запитую в Ані.

– Так, у нас є вчителька, яка цим займається. Це Булавіна Надія Іллівна. 

Давайте запитаємо вчительку, яка проводить майстер-класи з рукоділля. 

– Валентино Іванівно, як Ви пояснюєте своїм учням можливості збереження миру?

– Моя думка така, що не треба втягувати в політику дітей. Коли в серцях панують любов і мир, то немає місця для зла й ворожнечі.

Тож поспішаймо творити добрі справи задля миру і злагоди в нашій державі! У всьому світі!

♦Ліна ФАУР, учениця 7-го класу

 

♦Добра і злагоди!

Блакить безмежна над степами,
Синіє море, мов сапфір.
І чайка білими крилами
Несе в світи красу і мир.
Мій милий край, як вітер вільний,
І сонцем сповнена краса!
Ти надихаєш наші мрії,
І пісня лине в небеса.
Я обійму твої простори,
Притисну до грудей поля,
Зіллюсь з бурхливим 
Чорним морем…
В сплетінні доль твоїх — моя!
Тобою я завжди пишаюсь,
І в світі більш таких нема!
О земле мила! Я благаю
Благословенні небеса –
Моїй Одещині найкращій,
Всім людям, що отут живуть, —
Добра, і злагоди, і щастя,
І мирну в процвітання путь!

♦Максим ТОЛСТИКОВ, учень 5-го класу

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті