Наш конкурс – «Ярмарок сміху»

Людмила Андріївна Гожа живе в Подільському районі, викладає українську мову та літературу в Любомирському НВК «школа – дитячий садок» І-ІІ ступенів. 

Після середньої школи вступила до ОДУ ім. І. Меч­никова на філологічний факультет. По отриманні диплома була направлена до Любомирської школи, де працює й нині заступницею директора з навчально-виховної роботи.

Вірші почала писати у школі. Вперше твори було надруковано в Котовській газеті «Ленінський прапор» 1985 року, а з 2008 року вірші друкувалися в районній газеті «Котовські вісті», в «Освітянському профспілковому віснику».

Учасниця конкурсу «Бір­зульська осінь-2015», нагороджена дипломом за ІІІ місце в номінації «Гумор» на обласному фестивалі самодіяльних поетів «Осінь у Бірзулі».

З 2008 року долучилася до літературного об’єднання «Промінь» при газеті «Котовські вісті», бере постійну участь у зустрічах поетів та літературного клубу «Бестселер» при центральній районній бібліотеці.

Гарний відпочинок

Раз зібралися два кума рибку половити, 
На природі, без жінок, добре відпочити.
Цілий день вудки в’язали, черв’яки копали,
Вимітали бруд з підводи, коней годували.
– Будем їхати ми, куме, як на «Мерседесі»,
З «повним фаршем», з вітерцем, як пишуть у пресі.
Буде, – каже, – весь улов куди поскладати.
І, до речі, куме Іване, буде де й поспати.
Приїхали до ставка – вже темніти стало.
Поскидали все з підводи, вудки розмотали.
Щоб клювало – у ставок кинули закормку.
Мамалигу, черв’яки виклали в сторонку.
– А тепер, – Петро говорить, – можна відпочити,
Випить чарочку горілки, добре закусити.
Сіли куми на березі, про «жизнь» говорили,
Під хорошую закуску та й літру допили.
Ледве влізли у підводу, лягли спать «валетом»,
І одразу захропіли два кума дуетом.
Коні звикли до такого, трохи почекали
І додому по дорозі та й попрямували.
На подвір’ї коні стали тихо коло хати.
А рибалки у підводі  продовжують спати.
От вже півні заспівали, почало світати.
Кум Петро розплющив очі і почав кричати:
– Куме, куме, уставайте, пора вже ловити,
Риба вглиб піде, тоді що будемо робити?
Вилізає із підводи, а ставка немає.
– А де риба і вудки? – дружина питає.
– Ах ти ж бісова тварина! Оце відпочили,
Побували на природі, рибки половили.
Куме, швидко прокидайтесь, їдем за речами.
Наловилися ми вчора, куме Іване, з вами.
Люди зранку дивувались: куди це так рано
Полетіли на підводі кум Петро з Іваном.
Довго згадувала жінка їм той відпочинок.
– Краще я б пішла, – говорить, – по рибу на ринок.
Мовчить Петро, тільки зирка – жінку не спинити.
З цими грамотними кіньми можна відпочити?

 

Божий дар чи Божа кара

Бог створив колись людину – 
Копію зліпив свою.
Працював понад годину, 
Поселив її в раю.
І назвав його Адамом,
Бо – найперший чоловік.
У саду щоб був він паном.
Думав, буде так повік.
Не пройшло багато часу – 
Наш Адам засумував.
Він тинявсь по райськім саду,
Все зітхав, не їв, не спав.
Пожалів Господь небогу, 
На траві його приспав,
І, не думаючи довго,
Він ребро у нього взяв.
Сотворив Адаму пару
Та зробив все до пуття:
Гарну, пишну, з пилу й жару,
І вдихнув в Єву життя.
Як зрадів Адам дружині –
Танцював, співав, скакав.
Що його чека по днині
Бідний чоловік не знав.
Жінці не сидиться тихо,
Хоче їсти, хоче пить.
А не зробиш – буде лихо.
Почала мотузки вить.
Наш Адам біжить до Бога:
– Господи, допоможи!
Покарав мене ти строго.
Чим неласку заслужив?
– Не вгодиш тобі, мій сину,
Сам дружину ти просив.
Спокутуй тепер провину.
Те, що маєш, заслужив.
Не картайте Бога, люди,
Що не та знайшлася пара.
Вибір ваш – то вам і буде
Божий дар чи Божа кара.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті