На згадку про митця гумору

Теплою сонячною погодою, буйним цвітінням абрикосів і клекотом лелек зустріла Одещина учасників 35-го Міжрегіонального літературно-мистецького фестивалю українського гумору «Степанова весна». Попри фінансову нестабільність у країні, в наш край з нагоди 109-ї річниці від дня народження великого сміхотворця Степана Олійника прибули представники веселого слова з Києва, Коломиї, Івано-Франківська, Запоріжжя й Одеси, жителі прилеглих сіл і селищ Миколаївського й Балтського районів, учні шкіл. Епіцентром свята стали місто Балта, села Пасицели й Левадівка. Відбулося покладання квітів до погрудь митця в Балті й Левадівці, до меморіального знаку —  в Пасицелах.

Скрізь, де побували гості, зі сцени й у невеликих залах звучало слово доньки Степана Олійника про незабутнього батька – письменника й журналіста. Авторка цих рядків поцікавилася, чи хоч одне олійниківське свято відбулося без Лесі. «Жодного!» – почула у відповідь. 35 років поспіль Леся Степанівна приїжджає на Одещину.

– Під час однієї із зустрічей, – розповіла вона, – люди поцікавилися: мабуть, Ви народилися на Одещині, адже щороку приїжджаєте сюди… У душі це й моя мала батьківщина також, хоча народилася я в Києві. Нині я – проректор Національної музичної академії, секретар Національної спілки композиторів України. Є й інші професійні здобутки, але найголовніше для мене, що я – дочка Степана Олійника. Найдорожча пам'ять про нього та, що йде від серця, від душі. Коли мені сказали, що цього року вірші мого батька читали понад п’ять десятків хлопчиків і дівчаток на конкурсі, присвяченому Степанові Олійнику, я розчулилася. Увіковічнювати вулиці, школи іменами видатних людей – це добре, але залежить від держави, а те, що звучить із вуст людей, найцінніше. Батько був би гордий від цього, пишався б земляками. 

У Балті учасників фестивалю зустрів і скрізь супроводжував Валерій Бойченко – один із організаторів перших Олійниківських читань. Він доклав багато зусиль у справі створення музею Степана Олійника в Левадівці, був першим очільником Громадського благодійного фонду Степана Олійника. Біля погруддя митця відбувся мітинг, на якому виступили й запорізькі письменники Микола Білокопитов і Пилип Юрик із розповідями про перебування Степана Олійника в Запорізькому краї. А в світлиці Балтського краєзнавчого музею, куди перемістилася вся олійниківська родина, Пилип Юрик прочитав ліричний вірш «До сміховитоків», присвячений фестивалю «Степанова весна», а Микола Білокопитов – свою байку «Кря-ко-ко». Байка ця поки що залишається актуальною у всеукраїнському вимірі, адже багато державних чиновників і народних депутатів України не послуговуються державною мовою. Приємно, що під час фестивалю скрізь було чути її співучий передзвін.  

У селі Пасицели, де народився майбутній сатирик, залу загальноосвітньої школи вщерть заповнили учні з батьками. Із вуст найменших дітлахів і старшокласників майстерно звучало дотепне слово Степана Олійника. Щороку діти готуються до творчої зустрічі з митцями в рамках фестивалю і з нетерпінням чекають на неї. Радо вітали вони Лесю Олійник, Валерія Бойченка, артистів. 

У Левадівці учасники свята відвідали Меморіальний музей Степана Олійника. Відтак у Будинку культури відбувся гала-концерт, у якому серед інших виступили й переможці конкурсу на найкраще виконання творів Степана Олійника серед школярів і тріо бандуристок з Одеси «Мальви».

Леся Олійник оголосила 53-го і 54-го лауреатів Всеукраїнської літературно-мистецької премії «В ім’я добра» імені Степана Олійника. Ними стали запорізький письменник, кошовий «Веселої Січі» Микола Білокопитов за книжку «Чортзнащо наснилося мені» й одеський письменник Віталій Бошков за книгу «Жарти не з олійниці» (переклади віршів Степана Олійника гагаузькою мовою).

Рубрика: 
Выпуск: 
Автор: 

Схожі статті