Щастя бути на своєму місці

Рація мовчить. А ти молишся, щоб те мовчання тривало й далі, лишень би не треба було виїжджати. Аж раптом тишу обриває виклик: «У нас трьохсотий!»…

Так проходили будні санітарного інструктора евакуаційного відділення старшого солдата Ольги Харченко в січні-лютому 2017 року,  коли в Авдіївці було найгарячіше. 

За освітою Оля мистецтвознавець і журналіст, але змінила перо на білий халат. Торік підписала контракт із 81-ю окремою аеромобільною бригадою. 

Три з половиною місяці в міжнародному центрі миротворчості та безпеки дівчина опановувала все, чого навчають американських бойових медиків. Одразу по закінченні курсів Ольгу призначили на посаду санітарного інструктора евакуаційного відділення. 

– Я пам’ятаю мого першого пораненого, – розповідає вона. – Звали хлопчину Василь, у нього було ушкоджено стегно. Тоді я просто не встигла злякатися. Дуже швидко приїхали, забрали, затягнули джгут, знеболили, довезли до шпиталю… Страшно було не раз. Але страх – це надзвичайно корисна штука на полі бою. Він змушує тебе залишатися як мінімум живим. Страх – це природно. Головне, щоб він був контрольований і не переходив у паніку. 

Начальник медичної служби 81-ї ОАеМБр підполковник Мазур високо оцінює вміння своєї підлеглої діяти у складних умовах: 

– Якщо ми досягнемо такого професійного рівня, як у Олі, то у нас проблем не буде взагалі. Якби не такі, як вона, безповоротних втрат було б набагато більше, – каже він.

– Більш ніж за рік у війську я жодного разу не пошкодувала, що підписала контракт і обрала саме медицину, – розповідає Оля. – Не було моментів відчаю, бо я знала, де я і для чого. Це щастя – бути на своєму місці, робити те, що тобі подобається, і робити це добре.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті