Танк за гроші «Яндекса»

Указом Президента України № 123/217 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Передбачено санкції, зокрема, щодо таких російських компаній, як «Яндекс», «В Контакті», «Мейл Ру Груп». Сам зміст обмежень не передбачає чогось екстраординарного: блокування активів, обмеження торговельних операцій та запобігання виведенню капіталів за межі України, анулювання ліцензій на певні форми діяльності, обмеження використання телекомунікаційних мереж загального користування. Такі ж самі обмеження вже три роки поспіль встановлені як Україною, так і нашими партнерами з Євросоюзу та США стосовно інших російських компаній. Що ж так непокоїть суспільство?

Пересічний споживач звик до того, що обмінює власні гроші на товар чи послугу: п’ятдесят гривень на курку, п’ять гривень за проїзд тощо. Нарешті, передплачуючи «Одеські вісті», читач платить за інформацію, що її отримує двічі на тиждень, зокрема й за цю замітку. Доступ до інтернет-сайтів, як правило, безоплатний. Невже їхні власники займаються благодійністю? Аж ніяк. Справа в тому, що товар, який вони продають, – не зміст сайту, який споживає кінцевий користувач. Інтернет-ресурси продають площу своїх сторінок – і не користувачеві, а третій особі. Цією третьою особою може бути рекламодавець, політтехнолог, графоман, що бажають достукатися до свідомості користувача. А платять вони за перегляди своїх матеріалів користувачем. Простіше кажучи, вашу увагу, шановний читачу, перепродають без вашої згоди. Навряд чи ізмаїльця заінтригує вартість проїзду в єкатеринбурзькій маршрутці, тому власник сайту визначає географічне місце вашого перебування, збирає статистику ваших переглядів інших сторінок (до речі, без дозволу) і демонструє вам рекламу відповідно до вашого регіону та уподобань. Така реклама називається адресною, а технологія – таргетингом (англійською target – ціль), і саме за це платить рекламодавець.

Обмеження, що їх введено в дію Указом Президента, блокують прямий перехід до інтернет-ресурсів компаній, що потрапили під санкції, але не забороняють громадянам України використовувати будь-які сервіси непрямого переходу до них, яких існує безліч. Якщо уважно перечитати рішення РНБО, в ньому жодним чином не забороняється будь-який контент, будь-яка тема публікацій. Тобто цензурних обмежень, про які так збуджено вже декілька днів поспіль волають критики, не існує. І за публікацію простих шляхів обходу запровадженого блокування (анонімайзери, сторонні vpn-сервери тощо) жодного блогера, наприклад, не попередило СБУ. 

Перенаправлення інтернет-трафіку «обхідними шляхами» лише унеможливлює таргетинг, тим самим знецінюючи привабливість інтернет-ресурсу для потенційного рекламодавця. Інакше кажучи, умовний «Яндекс» втрачає можливість заробляти гроші на українському споживачеві. Чи вкладається це в загальний сенс санкцій, якщо метою їх є економічні втрати економіки країни-агресора? Так. Чи податки компанії «Яндекс», що поповнюють військовий бюджет РФ, чимось відрізняються від податків «Газпрому»? Ні. Чи заборонено в Україні вільно обмінюватися думками в інтернеті, хоча б і негативними з приводу цих санкцій?.. Отож-бо! То про який наступ на свободу слова йдеться? І чи не варто трохи поступитися комфортом заради того, щоб зайвий танк не вийшов з воріт «Уралвагонзаводу»?

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті