Степова квітка

Народилася Софійка у мальовничому селі Червонокостянтинівка на Кіровоградщині. З дитинства була доброю і чуйною, чуже боліло їй, наче своє. Тому і з вибором професії визначилася одразу і без вагань. Скінчивши медичний коледж, пішла працювати до інфекційного відділення Криворізької обласної лікарні.

Чимало софійчиних земляків боронили Україну в АТО. Їхні розповіді про військових медиків, що рятують бійців на передовій, надихнули дівчину піти до військкомату. Отримавши письмову згоду від командування 28-ї бригади, Софія поїхала до навчального центру «Десна», де готують медичний персонал для Збройних сил України.

Мама, звісно, плакала. Батько переживав. Але відмовляти дівчину батьки не стали, бо виховували доньку чесною, щирою та працьовитою, прищепили любов до України. Тож перевтілення у солдата пройшло для Соні якось зовсім природньо, як лялечка перетворюється на метелика.

У бригаді її призначили на посаду санінструктора механізованого батальйону. Служить Соня поруч із новими подругами, які теж нещодавно скінчили вишкіл в учбовому центрі, – молодшими сержантами Вікою Стратій та Аліною Міщенко. Набувають досвіду під керівництвом старшої наставниці на позивний «Зоря», а в побуті – Наталії Михайлівни. «Зоря» і пораду гарну дасть, і нагримає в разі чого. Дівчата, хоч і самі гострі на язик, але з «Зорею» не сперечаються, бо вона – авторитет і досвід неабиякий має. 

Рафінована муштра учбового центру давно змінилася для Софії на доцільнішу для лінійної військової частини практичну сторону польової медицини. Під час полігонних навчань багатесенько наших земляків, незвичних до холодного клімату Галичини, застудилися, – от і практики дівчині не бракувало.

Сьогодні дівчата «Зорі», як і їхні нещодавні пацієнти, готуються йти на передову. Вони ще не стикалися зі справжніми бойовими ранами та травмами, не мали приводу розгубитися від остраху чи безпорадності. Це добре розуміє комбат – похмурий, мовчазний чолов’яга. Часом від його слів у дівчат аж кров холоне. Обіцяв, що як будуть неслухняними, – залишить у пункті постійної дислокації. Отакої! Дівчатам тепер що, до самої пенсії лікувати в тилу нежить чи діарею? Не за тим санінструкторами до війська йшли. Тож треба буде поговорити із «Зорею». Має вона якийсь магічний вплив на комбата. Бо воювали разом. 

Сьогодні Соні вкотре подарували букетик кульбабок. Від природи Софійка білявка і вбрана у зелений «піксель», світлою своєю зачіскою сама виглядає жовтогарячою польовою квіткою. Від того і позивний їй хлопці дали на честь цієї весняної степової прикраси. Щастя тобі і тепла, «Кульбабко»!

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті