Як дід молодість згадав

У одній старій хатині баба з дідом жили.
Але раптом якась муха діда укусила.
«Не дивись, що сім десятків в мене за плечима,
Я ще знайду молоду!» – і хряпнув дверима.

«Молоді на дискотеках», – дід собі прикинув.
З пенсією в гаманці в Дім культури двинув.
Зайшов. Музика гримить, щось блимає в очі.
Дідусь став собі в куточку, роздивитись хоче.

Потім мовив: «Я рішив молодість згадати.
Допоможіть мені, хлопці, дівку підшукати».
«Ноу проблем! Все о’кей! – крикнули обоє. –
Гони бабки на пузырь, мы щас все устроим».

«Іноземці – рішив дід, – Та хлопці хороші».
А по мигах зрозумів, що потрібні гроші.
Дістав дідусь із кишені гаманець товстенький.
Це відразу помітила дівуля гарненька.

Коли хлопці відійшли, гави не ловила,
А відразу ж старенького в танок запросила.
Чорні кучері у неї, щічечки рум’яні,
Зводять з розуму старого парфуми духмяні.

Танців з десять дід скакав, не чуючи втоми,
І повела його краля у свої хороми.
Вона двері відчинила, увійшли до хати,
Дівка дідові вказала на ванну кімнату.

Дідуган, немов солдат, швиденько помився,
І у постіль білосніжну зручно умостився.
Так поки його мадам відкисала в ванні,
Дід уже десятий сон бачив на дивані.

Снилися йому всю ніч їхні дикі танці,
Та ледь з ліжка дід не впав з переляку вранці.
Його діва – майже лиса під боком хропіла,
А від неї перегаром й тютюном смерділо.

Без парика й макіяжу старіша, ніж баба.
На людях царівна, а у ліжку – жаба.
«Ну нічого, – дід подумав, – якось воно буде.
Головне, що вміє гарно показатись людям».

Новоспечена жона вмить прибарахлилась,
Гроші в діда загребла і кудись ушилась.
А той з ліжка ледве встав – лізуть боком танці.
Хотів душу відвести в смачному сніданці.

Ледве докульгав до кухні, облизнувсь зі смаком…
Відкриває холодильник, а там – дуля з маком.
З тим і заснув. А дівуля прийшла аж уранці,
На питання: «Де була?», гаркнула: «В коханця!»

«Я голодний, немов вовк, не мав в роті й тріски!» – 
«Завари там кубик «Маггі» та й пропариш кишки.
І чому, пеньок старий, ніг не піднімаєш?!
Ти ж дивитись серіал мені заважаєш!»

Зроду дід не зустрічав такої нахаби.
Тихо двері відчинив і пішов до баби.
Впав навколішки: «Голубко! Киця моя, мурка,
Пробач, рідна, якщо зможеш, 
                                      старого придурка».

Бабця діда підняла, за стіл посадила
І смачним борщем домашнім 
                                         щедро накормила.
Після доброї вечері, у бабці під боком,
Дід відчув себе молодшим десь 
                                          на двадцять років.

Нічого по дискотеках молодість шукати,
Краще з бабою удвох її пригадати.

♦Світлана КИЯНЧУК, с. Чигирин, Березівський район

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті