Штурмував та працював

Виповнилося 95 років ветерану Другої світової війни Івану Теофіловичу Клишавому із села Торосового. Йому судилися воєнні дороги протягом усіх чотирьох років лихоліття. Спочатку був артилеристом, потім – зв’язківцем. Визволяв Польщу і брав Берлін. Багато через що довелося пройти: побачити загибель друзів і очі ворогів; відчути гіркоту відступу і поразок й радість від наступу і Перемоги. Не оминула солдата і ворожа куля – тричі був поранений, та після одужання повертався на передову. 

Найяскравішим спогадом для ветерана став штурм Рейхстагу навесні 1945 року, у якому Іван Теофілович брав безпосередню участь. Як згадує він, тоді ні в кого і думки не виникало, щоб відсидітися і не йти на штурм. Хоча усі розуміли, що війна нарешті добігає кінця і так хотілося залишитися живим, повернутися додому, до рідних… Але вірність присязі й солдатському обов’язку, глибока впевненість у справедливість своєї справи переважували. 

Не зважаючи на свій поважний вік, Іван Теофілович до дрібниць пам’ятає ті нелегкі роки, імена своїх бойових побратимів. Після війни усе життя працював в колгоспах: спочатку на своїй батьківщині у Вінницькій області, а після переїзду до Фрунзівського району – в місцевому господарстві. 

Довелося чоловікові пережити гірку втрату дружини, смерть обох дітей – доньки та сина. Але на схилі років не залишився ветеран самотнім – живе в синовій родині, де невістка Євгенія разом з дітьми та онуками доглядають його. 

В день 95-річного ювілею Івана Теофіловича з самого ранку вітали рідні, педагоги та учні місцевої школи. До ветерана також завітали заступник голови Захарівської районної ради Володимир Іванов, голова об’єднаної територіальної громади Геннадій Топольницький, виконувачка обов’язків старости Торосового Марія Ку­щенко, голова ради ветеранів Володимир Іванович Марковкін та багато інших гостей. 

Іванові Теофіловичу бажали довгого віку, а він упевнено казав: «Мій дід пішов на той світ у 103 роки. Я, мабуть, проживу ще більше, бо він палив, а я ні!».

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті