На конкурс "Ярмарок сміху"

♦Зустріч

Якось стріла Лизавета
(бачились давненько)
Шкільну подругу у місті
З дідусем стареньким.
Дуже зустрічі зраділа 
                подруга Галина,
«Познайомся, це мій муж, 
                  моя половина».
Здивувалась Лизавета: 
                   «Не збагну нічого – 
Як могла ти вийти заміж  
                     за діда старого?»
«Коли береш в руки гроші,
– Галина сказала, – 
Не запитуєш, 
коли їх надрукували».

♦Неправда

– Чому двійку ти приніс 
               в щоденнику з мови? –
Запитала строго мама 
              у синочка Вови.
– Вчора ми диктант писали, – 
              відказує Вова, – 
І учитель на уроці диктував 
                   такі слова:
«Наші мами на бульвар 
               вийшли погуляти».
А чому це я повинен 
                  неправду писати?
А тому я написав: 
«Моя мама на бульвар
Не ходить гуляти. 
Моя мама не така,
Вона любить тата».

♦Різні інтереси

Давні подруги зустрілись 
                   зовсім випадково,
Цілий тиждень не бачились 
                  й почали розмову.
– Люблю з мужем я ходити, – 
                  сказала Марина, –
До театру. Це для мене 
                   найкращі хвилини.
– А я завжди дуже рада, – 
                  похвалилась Настя, –
Коли матч на стадіоні. 
Це для мене щастя.
– Ну, й новину ти відкрила 
                 для мене, подруго,
Що на стадіон ти ходиш – 
                  не могла й подумать.
– Туди ходить чоловік 
                   дивитись футбола,
А я в цей час відвідую сусіда Миколу.

♦На світло

Це було дуже давно у селищі Броди.
Прийшла бабка-повитуха 
                    приймать в жінки роди.
Чоловік допомагав. 
А що мав робити?
Коли дитя народилось, 
                         пішов покурити.
Повернувсь – та й остовпів, 
                       руками розводить:
Поки він ходив надвір, 
                  жінка друге родить!
Чоловік розхвилювався: 
– Що чекаєш, бабо Лізо?
Ти гаси швиденько лампу, 
бо вони на світло лізуть!

♦Замастив

Пацієнт прийшов в лікарню 
і плаче, мов хлопчик:
– Впав сьогодні я із сходів, 
 дуже забив кобчик.
– Треба ходить обережно, – 
відповів лікар на те, – 
– Мазь пропишу вам хорошу, 
                 ви те місце змазуйте.
Через день – другий приходить: – Ой, упав я, синку,
Якийсь дурень змастив маззю
                    східці у будинку.

♦Ваза

Дуже вже подобалась 
            трирічній Ганнусі
Ваза кришталева 
               на столі в бабусі.
– Знаєш що, Ганнусю мила, – внучці бабця говорила, – 
Вийдеш заміж, – 
              я відразу подарую тобі вазу.
Тут же кинулось дівчатко 
             швиденько до тата:
– Давай, татку, одружимось, – 
              будем вазу мати!

♦Телепень

На побачення прийшов 
           Михайло до Клави.
Тут побачила його 
          Марійка цікава.
Придивлятись до парубка 
             дівчинка почала.
– Ви той телепень і є? – 
           в нього запитала.
Парубок зніяковів:
             – Я не розумію,
Чому телепнем 
              назвала ти мене, Маріє?
– Бо чула я, як татові 
              сказала вчора мати,
Що з Клави толку не буде, 
               бо дуже любить спати.
Смачненьке любить попоїсти, 
              не хоче працювати…
Хоч за якогось телепня її б 
                    скоріш віддати!

♦Захист

– А чому це ви на суд прийшли 
                          із ломакою? – 
Запитав суддя суворо 
                       Килину Бурлакову.
– Бо в повістці зазначено, – 
                    сказала Килина, – 
Що подбати про свій захист 
                   я сама повинна.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті