Замах

У зв’язку з поширенням інформації про «руку Москви» у провокуванні внутрішніх, зокрема міжетнічних, конфліктів у Македонії та вступом Чорногорії до НАТО польська «Газета виборча» запропонувала читачам статтю Вацлава Раджвиновича «Балканський фронт Путіна». Хоча цей текст і не є повним оглядом ситуації, він містить досить цікавих фактів, достатніх для уявлення загальної картини, а також корисних для міркувань у застосуванні до наших «домашніх» проблем.

Наприкінці травня депутат чорногорського парламенту Міодраг Вукович був затриманий у московському аеропорті «Домодєдово», звідки мав летіти до Мінська, і відісланий до своєї країни. В чорногорській столиці Подгориці стверджують, що Москва поширила заборону на в’їзд прем’єра Душка Марковича та всіх депутатів, які голосували за долучення країни до Північноатлантичного пакту.

Росіяни не заперечували цих повідомлень. Речниця МЗС Марія Захарова у властивому їй кабаретковому стилі непрямим чином підтвердила їх, попередивши громадян Чорногорії, що коли вони збираються до Росії, то мусять завчасно пересвідчитися у консульстві РФ, чи їх допущено до в’їзду. Вона також кількаразово застерігала співвітчизників, щоб вони не їхали у відпустку до Чорногорії, бо в країні панує русофобія і доходить до ексцесів. Втім, конкретних прикладів не навела.

Коли «іскрить» між Москвою та якоюсь іншою столицею, у гру зазвичай вступають російські санітарні служби. І цього разу «Роспотрєбнадзор» віднайшов пестициди у вині, головному товарі, що його Москва імпортує з Подгориці. Лише на московських оптових складах санітарні інспектори конфіскували в останній день травня 25 тисяч пляшок «отруєного» напою.

Нині Кремль намагається вже тільки помститися маленькій балканській країні за те, що попри його волю вона вступила в Північноатлантичний альянс. А перед тим чинив що міг, аби такій речі запобігти.

Прокуратура Чорногорії провадить слідство у справі готованого торік за підтримки Москви кривавого путчу в Подгориці. Заколот був запланований на 16 жовтня, день парламентських виборів, у яких, згідно з прогнозами, на проросійську партію «Демократичний фронт» чекала поразка.

За опрацьованим у Москві сценарієм, проваджена путчистами юрба прибічників переможеного угруповання мала вдертися до парламенту. Тим часом одна група переодягнених у поліційні однострої гастролерів із Сербії мусила розпочати стрілянину по демонстрантах, а друга – забити насмерть тодішнього прем’єра Міла Джукановича.

Як стверджує чорногорський спеціальний прокурор Мілівоє Катнич, керівник путчу Александр Синджелич (лідер організації «Сербські вовки») дає свідчення, що показують на злочинну участь росіян. За три тижні перед планованим переворотом цього сербського націоналіста було викликано до Москви, аби передати йому інструкції та двісті тисяч євро на закупівлю зброї. Одним із інструкторів мав бути Едуард Шишмаков, що послуговувався фальшивим паспортом на ім’я Едуарда Широкова. То чоловік, знаний і в Польщі. До 2014 року він був заступником російського військового аташе у Варшаві. Тоді польська влада випровадила його з країни як куратора шпигунів російської розвідки.

Готований Москвою путч не вдався, заколотників половили й заарештували. За словами коментаторки радіо «Ехо Москви» Юлії Латиніної, причина фіаско була банальна: організатори перевороту виділені можнодавцями кошти «розпиляли», а на мізерну решту спробували влаштувати «малобюджетний» державний переворот, що був приречений на поразку.

А втім, балканська гра Росії все ще залишається серйозною. Москва сподівається створити собі на Балканах потужний військовий підмурівок. Вже кілька років ідеться про те, що в Сербії, яку росіяни традиційно вважають своїм союзником, має постати московська військова база, або й дві, з загальною кількістю вояків близько п’яти тисяч.

У грудні минулого року Александр Вучич – тоді прем’єр, а нині президент Сербії – приймаючи у себе російського міністра оборони Сергія Шойгу, сказав: «Ми можемо зміцнити нашу політичну, економічну та військову співпрацю, піднісши її на вельми високий рівень».

Москва зробила тоді щедрий подарунок Белградо­ві, передавши йому безоплатно шість винищувачів 

МіГ-29, тридцять танків Т-72, тридцять бронетранспортерів. 

Прийняття до НАТО Чорногорії, яка ще одинадцять років тому утворювала одну державу з Сербією і давала Белградові вихід до Адріатики, дуже послаблює мілітарне значення як самого союзника Росії, так і військових баз, які Москва могла б там створити.

Одначе кремлівські засідателі все ще не відступаються від своїх балканських планів, всіляко запобігаючи залученню Сербії у сферу західного впливу.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті