Всесвітня зрада

Іноді читати коменти до публікації цікавіше, ніж саму статтю. Бо вони не тільки об’ємніше відображають тему, але й поміщають у середовище живої думки, що нерідко спонукає застосувати сказане в іншій країні з якогось не дуже пекучого для тебе приводу до питань, які тобі ближчі та зрозуміліші.

«Хтось сміявся з президента Трампа, коли той говорив, що люди, які стоять поблизу кордону, можуть постраждати від перекидуваних із того боку мішків із наркотиками», – пише Рон Ніксон у «Нью-Йорк Таймз». Але відколи уряд США посилив охорону державної межі з Мексикою, бійці наркотичного фронту таки стали креативнішими. І торік на кордоні тільки затримано було майже тисячу тонн небажаного вантажу. Більша частина товару потрапляє в автах, захована у дверцятах, під дашком, у бензобаках, шинах і навіть двигунах. Контрабандисти копають тунелі, деякі з яких обладнано освітленням та вентиляцією, навіть підйомними машинами. Від 1990 року викрито 224 таких підземних ходів. Задіяно поїзди й автобуси, наркотики ховають в імпортованих фруктах і овочах, а в останні роки почастішали випадки, коли їх привозять морем у катерах, причім в останньому разі проконтролювати кількість дрібних суденець, що прибиваються до американського берега, не видається за можливе. Легких літаків із забороненим вантажем за останні шість років затримано 534. А є ще й безпілотники. Метавки та пневматичні гармати теж у ходу, хіба що рідше, ніж інші засоби. З півроку тому було знайдено катапульту, якою до США перекинуто два пакунки загальною вагою понад 20 кілограмів. От і смійся після цього з президента... Що ж до гармат, то тільки в одному з розкритих випадків із Мексики було вистрілено 30 порцій марихуани. Але при всьому тому трудівники кактусових пустель не відмовляються й від традицій, тож віслючки з мішками на спині все ще тюпають копитами по розпеченій землі.

Всю цю гідну плачу ситуацію коментують читачі газети. Одна дописувачка починає з того, що Трампова ідея стіни вздовж кордону, хоч і скидається на спробу розважити публіку, не позбавлена сенсу. Хоча б із точки зору нових робочих місць. Але тут же змінює тематичний вектор: проблему не вирішиш, відгородившись механічним способом. Адже біда криється в самому суспільстві, яке погоджується споживати наркотики. Причину дописувачка вбачає в «політиці невситимих апетитів». Так, наші вороги – це ми самі, відповідають їй. Адже без попиту немає пропозиції. А стіна – то Трампова дурна вигадка. Проблему не розв’язати без легалізації марихуани, вважає третій. Він пропонує це робити якось так обережно та поступово, щоб нейтралізувати негативні наслідки. Спочатку в кількох штатах… Це, гадає автор коментаря, завдасть нищівного удару по бізнесу 

контрабандистів. Але, веде він далі, уряд «надто розумний», щоб вдатися до такого простого і єдино слушного заходу. Хіба що зміниться сам уряд… Тобто в добре знайомому й нам стилі: «Я знаю, як треба, але ж при владі дурні (варіант – злочинці), тому вони мене не послухають. Буде вам усім біда, бо ніхто не хтів зважити на мою мудру думку». Ще один коментатор ділиться конфіденційною інформацією: «вони» напхали своїх агентів у прикордонну службу. І немає сумніву, що ті дісталися до найвищих посадових щаблів. Зрада. І жодна інституція тут не впорається – хоча б тому, що набагато більше тих, кому наркобізнес вигідний, ніж тих, хто кревно зацікавлений у його викоріненні.

Так, місцева влада й силовики «в долі», пише «Муеддзин» з Арізони. Провінційний політик у прикордонні просто не може вчинити опір, бо не стане живий. Тож цю проблему можна розв’язати лише спільно з мексиканцями. Але для них рішучі заходи проти наркокартелів – це громадянська війна. Навряд чи вони на це пі­дуть. Ще один плюється сарказмом: а коли на сайті газети випустять репортаж про те, як злодії вкрадаються в дім, демонструючи процес із відеокамер спостереження та переконуючи, що всі ці хитрі замки й сигналізації нічого не варті? Інший відповідає: вони хочуть, щоб легкоатлети, натреновані жбурляти залізні ядра, подумали про корисну розвагу ближче до старості. Та у нас мільярди крутяться навколо міцного алкоголю – і ніхто не потерпає, то чому ви чекаєте, що люди відмовляться від чогось гострішенького? – запитує ще один, повертаючи думку знову до проблеми культурно обумовлених потреб і ринкового принципу задоволення та стимулювання споживацьких звичок. І хіба наркотики потрапляють лише з-за кордону? – чути ще один голос.

Коментарів сотні. Але зрештою всі вони підводять до однієї сумарної відповіді: жодна масштабна проблема не розв’язується суто технічно – посиленням заборонних заходів та юридичним регулюванням. Будь-яка проблема – це індикатор стану, в якому реально перебуває суспільство.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті