Між ковадлом республіканців і молотом демократів

Обговорення санкційного закону, майже одностайно ухваленого Палатою представників і Сенатом та підписаного президентом США, не припиняються досі. І якщо російська преса дорікає Трампові, мовляв, проявив слабодухість і віддав повноту влади Конгресові, то деякі американські ЗМІ вимагають від очільника Білого дому ще радикальнішої відмови від власного курсу, навіть протиставляючи президента віце-президентові.

«Попри невизначеність у Вашингтоні щодо російської політики, віце-президент Майкл Пенс на цьому тижні надзвичайно послідовно розповідає про поїздку до Східної Європи, хвалить традиційні політичні союзи та підтверд­жує зобов’язання Америки захищати демократичні держави. На жаль, цю послідовність із неохотою сприймає людина, з якою він працює у Білому домі спина до спини», – пише газета «Нью-Йорк Таймс».

Американська «Чикаго Триб’юн» вторить їй, мовляв «цей закон спрямований не лише проти Путіна, він спрямований і проти Трампа. Зокрема, цей закон дає зрозуміти, що на Капітолійському пагорбі ніхто не буде миритися із симпатією Трампа до Путіна». 

Дійсно, минулого понеділка Пенс відвідав Таллінн і особливо наголосив на тому, що Сполучені Штати Америки «твердо обстоюють» статтю 5 Північноатлантичного договору та «відкидають будь-які спроби застосування сили, залякування або підривного впливу до країн Балтії та інших союзників за договором».

Наступного дня у Грузії, зауваживши, що російські танки все ще розгорнуті на території Південної Осетії, пообіцяли: «Ми з вами. Ми стоїмо поруч».

Ясно, що Майкл Пенс і більшість провідних політиків США розглядають Росію в якості головного противника. Їх непокоять російські плани доставити на кінець літа до східних кордонів НАТО понад сто тисяч військових. Це чи не найбільше переміщення воєнної сили за всі часи існування путінської Росії.

Віце-президент Пенс неодноразово наголошував у своїх промовах, що говорить не лише від свого імені, а й від імені президента, але пан Трамп дезавуює ці твердження власними вчинками, пише «Нью-Йорк Таймс». І це ніяк не слугує інтересам США. Саме ця непевність, непослідовність, а зовсім не поступки Конгресові, створюють враження слабкості президента, вважає видання.

Цікаво, що журналісти англійського «Таймс» дотримуються протилежної думки щодо президента США, аніж їхні американські «тезки». «Досі ще ніхто так видовищно не засмучував Путіна, як Трамп, – пише оглядач видання Саймон Шустер. – Путін ніяк не второпає, що конгресмени, навіть республіканці, зовсім не «свої депутати» для Трампа, а рівнозначна йому гілка влади. І якщо Путін у себе в країні зміг підбити під себе інші гілки влади, а також пресу, це зовсім не означає, що його західні колеги можуть зробити те саме».

Втім треба зауважити, що саме «Нью-Йорк Таймс» послідовно та невпинно критикує будь-які кроки Дональда Трампа – чи то зволікання з підписом під згадуваним санкційним біллем, чи то єдність із республіканцями з приводу «Обамакер», чи навіть колір краваток так, начебто виборні перегони досі не скінчилися і у кандидатки від демократів іще є шанс перемогти. 

Проте навіть такий відчайдушний критик Трампа, як політичний оглядач того ж «Нью-Йорк Таймс» Девід Леонгард, зауважує, що «нинішнє протистояння між демократами і Дональдом Трампом не мусить тривати без кінця. Було б великою помилкою для демократів встановити прецедент, який позбавить майбутніх президентів можливості працювати, спираючись на власну адміністрацію».

Прагматичніші сенатори від Демократичної партії вже почали потроху збавляти обороти цього протистояння, затверджуючи нарешті кандидатів від виконавчої влади на посади та зокрема погодивши вісім кандидатур від Пентагону. Адже на теперішній час затверджено лише 20 відсотків кандидатур, що подавалися Трампом. Це безпрецедентно мало порівняно з аналогічними 51 відсотками в адміністраціях Обами, Клінтона та Джорджа Буша. У результаті десятки провідних робочих місць у різних відділах кабінету залишаються незаповненими. 

Рубрика: 
Выпуск: 
Автор: 

Схожі статті