І щастя, і доля

Марія Василівна Капустянська – найстарша з вишивальниць у Саражинці. Загадковий та барвистий світ вишивки приваблював її змалечку. Завжди милувалася, як з-під голки оживали на полотні квіти: розпускалися мальви, розквітали троянди і жоржини, палахкотіли чорнобривці і айстри. Квіти з маминого подвір’я згодом сама навчилася класти на полотно, і донині не облишає свою улюблену справу.

Її вишиті рушники, на яких, як кажуть односельці, квітне саме життя, стають реліквією не однієї подружньої пари. Її роботи несуть світлу красу, що десятиліттями ллється на тканину дивними чарівними візерунками, кольорами радості та любові до життя.

Ця звичайна сільська жінка вже понад півстоліття несе між люди руко­творну красу. Її рушники, картини, килимки, наволочки, вишиті хрестиком і гладдю, радують багатьох не лише на Балтщині. 

– Марія Василівна любов до вишивки ділить зі своїми колегами. В нашому селі, крім неї, є ще понад десяток чудових майстринь вишивки. Тож маємо надію, що це мистецтво не згасне, як, на жаль, згасають інші народні промисли, – розмірковує староста села Лариса Довгошея. – А світлиця Марії Василівни схожа на барвистий музей. 

– Від рушників майстрині віє любов’ю та злагодою. А вишиті написи «На щастя, на долю», окрилені голубками – символом вічного кохання, несуть свій особливий смисл, що допомагає молодим жити у мирі та злагоді, – відзначають односельці.

М.В. Капустянській скоро виповниться 80 років. Вона виростила двох дочок, має внуків і правнуків. За станом здоров’я вона не може займатися сільським господарством. Але вишивку не облишає. Це мистецтво наснажує вишивальницю, дає змогу поринати у світ прекрасного.  

Знавці кажуть, що у своєрідних мініатюрах цієї сільської жінки проглядається велика любов до життя.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті