Брудні гроші «чесних» політиків

Адвокат президента Сполучених Штатів Америки Дональда Трампа заявив, що розслідування так званого Рашагейта має обмежитися лише одним питанням: чи співпрацювали довірені особи Трампа з російським урядом. На думку пана Секюлі, спеціальний прокурор Мюллер перевищує повноваження, встромляючи носа в комерційні питання діяльності «Трамп Органайзейшн». Роберт Мюллер, однак, упевнений в іншому і вже достатньо глибоко свого носа встромив. Видання «Нью-Йоркер» опублікувало деякі результати розслідування стосовно Трампових операцій з нерухомістю за останні двадцять років. І виявилося, що Мюллер таки має рацію: майже сто мільйонів доларів США у нерухомість «Трамп Органайзейшн» вкладено обмеженим колом російських олігархів. Але це лише маленька крапелька в океані цікавих фактів, здобутих кореспондентом «Нью-Йоркера» Адамом Девідсоном у співпраці з двома випускниками школи журналістики Колумбійського університету. І якщо операції американського ділка у Торонто чи Куала-Лумпурі – поза межами інтересу українського читача, то історія так званої Батумської вежі, амбітного проекту колишнього президента Грузії Міхеіла Саакашвілі, може стати у пригоді нашим землякам у якості ілюстрації того, як слова розходяться з ділами – і за які гроші. Саме будівництво, а насправді – угоду про будівництво «вежі», експерти назвали «червоним маркером» відмивання грошей, пише Девідсон. Набережна, що на ній мав бути споруджений хмарочос Трампа, і досі залишається порожньою, а гроші в будівництво, виявляється, вкладала зовсім не компанія майбутнього президента США. Втім, про все до ладу.

У 2011 році угоду про будівництво «вежі» справді було укладено, а 2012 року Трамп відвідав Грузію і взяв участь у бучній церемонії закладення наріжного каменя споруди. Тодішній президент Грузії влаштував Трампові турне по країні і заявив про досягнуті домовленості щодо будівництва ще однієї «вежі Трампа» у Тбілісі. Оприлюднена ним загальна сума інвестицій у Батумську «вежу» складала 250 мільйонів доларів. Трампа нагородили Орденом Сяйва і премією у розмірі чотири тисячі ларі, а той, своєю чергою, повернувшись до Сполучених Штатів, у телепрограмі «Фокс і друзі» заявив, що інвестує у Грузію великі суми, а «Саакашвілі – один з найвизначніших лідерів у світі». 

Насправді ж «Трамп Органайзейшн» аж геть не квапилася інвестувати бодай копійку в будівниц­тво. І це зрозуміло, адже «мільярдера Трампа» на той час не існувало. Дональд Трамп, згідно з тогорічним вироком апеляційного суду Нью-Джерсі (позов «Трамп проти О’Браєна»), взагалі «коштував» менше чверті мільярда. Інвестиції надійшли зовсім з іншого, несподіваного джерела. За даними розслідування, амбітний проект мав інвестувати холдинг «Сілк Роуд» («Шовковий шлях»), а Дональд Трамп лише надав своє ім’я у франшизу, ще й отримавши за це декілька мільйонів доларів. 

У межах угоди про будівництво Батумської «вежі Трампа», компанія «Сілк Роуд» придбала земельну ділянку на шість гектарів набережної в Батумі у фірми «Батумі Рів’єра Лтд», одним із засновників якої є… сама «Сілк Роуд». Схема, що аж ніяк не вкладається у прийнятну для некорумпованого Заходу, але нагадує до болю знайому технологію провідних «спеціалістів кооперативу «Озеро». І справді, головним кредитором холдингу «Сілк Роуд» є банк «ВТА», віце-президентом якого був на той час такий собі пан Еркін Татішев – особа, наближена до президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва, а мажоритарним власником – зять Назарбаєва Тимур Кулібаєв, який своєю чергою з 2011 року є членом ради директорів російського «Газпрому». «Ані Трамп, ані Саакашвілі не знати цього не могли, зважаючи на те, що Татішев особисто був присутній на спільних церемоніях тодішнього президента Грузії та майбутнього президента США у Батумі та Тбілісі, – пише Адам Девідсон. – Секюлі, адвокат Трампа, наполягає на тому, що мандат Мюллера втрачає силу на російському кордоні. Павніт Абрамовскі, колишня співробітниця ФБР, вважає, що твердження Секюлі безглузде: «Досліджуючи оборудки такого бізнесмена, як Трамп, ви повинні стежити за грішми і йти туди, куди вони ведуть».

Вочевидь, попри все зростаючу політичну поступливість Дональда Трампа, ані демократи, ані його однопартійці у Конгресі, не планують робити президентові поступки у відповідь. І не тому, що не хотіли б використовувати політику батога та пряника, – ця практика поширена у всьому світі. А тому, що чесне ім’я політика для виборців важливіше, ніж гучні заяви про «бариг», що заважають побудувати райське життя просто зараз.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті