Потрібне вольове рішення

Навесні цього року директорка Захарівської школи Ганна Львівна Гончарук забила на сполох: приміщення дало серйозні тріщини. Гарантувати безпеку неможливо. 

Слава богу, навчальний рік завершився без пригод. Хоча хвилювалися всі – і адміністрація школи, і керівники району, і батьки школярів. Всі чекали висновків експертної організації ТОВ «Вікторіанський стиль», яка мала визначити масштаби руйнації й оприлюднити рішення про дозвіл або ж заборону подальшого навчання в будівлі. Зрештою, на початку літа спеціалісти сказали своє тверде слово: стан аварійний.

Новопризначений голова райдержадміністрації Ігор Іванович Стебловський вирішив перестрахуватися і за досить короткий термін провів чимало консультацій із фахівцями різного рівня. І всі в один голос підтвердили висновки експертів, тож чиновники Захарівського району були змушені прийняти рішення про закриття школи доки не буде зроблено капітальний ремонт.

Деякий час батьки учнів очікували вердикту: де ж навчатимуться близько семисот школярів НВК? Особливо переймалися батьки старшо­класників, адже скоро їхнім дітям вступати до середніх і вищих навчальних закладів, тож кардинальні зміни в нинішніх умовах навчання геть небажані. 

Хтось із відповідальних чиновників вирішив організувати навчальний процес у дві зміни, задіявши для цього приміщення дитсадка і колишнього інтернату. На зборах батьківського комітету було оголошено: учні третього-четвертого і восьмого-одинадцятого класів учитимуться у другу зміну, решта – зранку. Школярів початкових класів розмістять у будівлі дошкільного закладу, а середня і старша школа оселиться в невеликому двоповерховому приміщенні поблизу основного НВК.

Декому з батьків такі плани припали до душі. Але складніша ситуація з учнями восьмого-одинадцятого класів. Спілкуючись із багатьма матерями, почула, що вони проти другої зміни. Біда лише в тому, що більшість із них не наважуються сказати про це вголос, побоюючись упередженого ставлення вчителів загалом і директорки школи зокрема.

У цій напруженій ситуації свою допомогу і підтримку запропонував директор місцевого професійного ліцею Ігор Мартинюк. Колектив закладу готовий надати школі ціле двоповерхове приміщення після косметичного ремонту, де можуть розташуватися близько 150 учнів. Таким чином можна було б зняти невдоволення батьків і всі діти навчалися б в одну зміну. Але чомусь ця пропозиція не була прийнята? Як зауважила Ганна Гончарук, у співпраці з ліцеєм можуть виникнути труднощі з оплатою комунальних послуг, до того ж учителям не подобається відсутність внутрішніх туалетів і вони побоюються конфліктів між школярами і ліцеїстами. Називається ще ряд причин: у ліцеї старе приміщення, неналежна матеріальна база, потрібні будуть додаткова медсестра та техпрацівниця… «Краще вже залишатися господарями у себе, в комфортних умовах, хоч би й трохи потіснившись», – пояснила Г. Гончарук.

– Відверто кажучи, мені не зовсім зрозуміла позиція директорки Захарівського НВК, – прокоментував ситуацію голова районної ради В’ячеслав Думитрашко. – Сьогодні ми повинні подбати про інтереси учнів, які мають здобувати знання без зайвих стресів, потурбуватися про вчителів, на яких може бути покладене подвійне навантаження. Мало не щодня чую про занепокоєння батьків: як діти повертатимуться додому після другої зміни? Особливо взимку, коли в цей час уже геть темно. Невже має статися якась біда, аби відповідальні керівники нарешті дослухалися до думки батьків? Районна рада сьогодні готова виділити додаткові кошти і на оплату комунальних послуг у задіяних під школу приміщеннях, і на будівництво внут­рішнього туалету в ліцеї, і вирішити ряд інших проблем. Ми зробимо все, щоб забезпечити навчання в одну зміну, потрібне лише вольове рішення відповідальних чиновників. А вони, як бачимо, не квапляться піти назустріч батькам.

Треба розуміти, що капітальний ремонт школи – це справа не одного року, продовжив 

В. Думитрашко. Всі знають, як нині проходять бюджетні процеси. Лише виготовлення кошторисної документації триватиме близько чотирьох місяців. Після цього керівництво ра­йону звертатиметься до вищих органів влади із проханням про кошти, адже місцевий бюджет не потягне такого навантаження. Потім треба провести тендерну процедуру, дочекатися приїзду підрядної організації й нарешті виконати весь обсяг досить масштабних ремонтних робіт. 

– Я дуже хочу помилитися, але увесь цей процес забере не один рік, тож не треба марно обнадіювати людей і просити їх потерпіти кілька місяців, – резюмував голова райради.

Починаючи з 17 серпня адміністрація школи стала проводити батьківські збори для кожного класу окремо. Як розповідають матері, їх просто ставлять перед фактом: діти навчатимуться у дві зміни. При цьому ніхто не дає конкретної відповіді на ряд запитань: коли дітям відвідувати індивідуальні уроки з української мови, англійської, математики та інших предметів, щоб підготуватися до ЗНО та вступних іспитів до училищ і технікумів? Коли ходити на гуртки у Будинку дитячої творчості, займатися спортом у секціях, вчитися гри на музичних інструментах? І нарешті, хто візьме на себе відповідальність за безпеку дітей, коли вони повертатимуться зі школи у пізню пору? 

Всі чудово розуміють, що аварійний стан школи – питання дуже серйозне. І батькам, і учням, і вчителям слід набратися терпіння та просто пережити цей складний період. Але ж навіть у такому становищі, мабуть, можна організувати навчання таким чином, щоб усі діти здобували знання у першу зміну. Тим паче що для цього у Захарівці є чимало можливостей: окрім приміщення ліцею, є ще кілька будівель, які можна пристосувати для занять. Зрештою, є варіант із довозом дітей шкільним автобусом до навколишніх малокомплектних шкіл району. Головне – мати бажання зрозуміти батьків, учнів та вчителів і не створювати незручності для багатьох людей.   

P.S. Поки цей матеріал готувався до друку, батьки старшокласників отримали втішну новину: їхні діти все ж таки навчатимуться у першу зміну.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті