«У нас навіть є вулиця Молодіжна!..»

У зв’язку зі створенням Вилківської об’єднаної територіальної громади, до якої увійшли села Мирне й Десантне, у Кілійському районі, як і раніше, тривають палкі дебати. Десантному нав’язують репутацію «скандального» і «складного». Насправді ж це велике колоритне село зі своїм звичаєвим ладом. Тут мешкають півтори тисячі чоловік, а у прилеглій Новомиколаївці, яка належить до Десантненської сільради, – замалим не півтисячі жителів.

– До сільської ради обрано чотирнадцятьох депутатів, троє з яких живуть у Новомиколаївці, – розповідає сільський голова Михайло Аністратенко. – Це гідні, працьовиті й небайдужі до долі своєї малої батьківщини люди. Наприклад, голова постійної депутатської бюджетної комісії Аліна Григоренко, мама трьох дітей, – незамінна помічниця педколективу, вона очолює загальношкільний батьківський комітет. Небайдужий до проблем школи і член виконкому, фермер Степан Донев – він допоміг сільраді пробурити артезіанську свердловину й підвести технічну воду до внутрішніх туалетів. У будь-який час жителі Новомиколаївки звертаються до свого депутата Івана Динтія, який має великий досвід роботи дільничником. Дуже цінним є також досвід депутата багатьох скликань, ветерана педагогічної праці Павла Яковенка.

За словами сільського голови, основна проблема Десантного і Новомиколаївки – відсутність водопроводу. Жителі самостійно привозять собі питну воду, що вельми дорого – цистерна на чотири тонни коштує 250 гривень. Такої кількості води ледве стане на місяць – і те якщо заощаджувати.

Досі ця проблема не розв’язувалася. І лише у процесі створення Вилківської ОТГ, на спільному засіданні робочої групи, було сказано, що першорядними завданнями розвитку громади стануть водопостачання і ремонт доріг. 

Молодий керівник М. Аністратенко переконаний, що селам не можна ліпити ярлик безперспективних. Якщо говорити про Десантне, то тут п’ятнадцять міцних фермерських господарств, є цілі династії хліборобів. З повагою називають імена Степана Донева, Михайла Власенка, Петра Брунченка, Миколи Балковенка, Михайла Григоренка. 

– Починаючи з 2000 року наша молодь стала залишатися в селі й активно облаштовувати свої садиби, – з гордістю говорить сільський голова. – У нас навіть є вулиця Молодіжна з новобудовами. Втім, нові будинки й котеджі можна побачити на кожній вулиці. У родинах – по двоє або троє дітей. 

У вересні в Десантному сядуть за парти 234 учні, з них 23 – першокласники. У Новомиколаївській дев’ятирічці навчаються 64 дитини, з яких вісім – першокласники. У двох дитсадках 74 вихованці. Торік сільський голова Михайло Аністратенко був відзначений грамотою відділу освіти й молоді Кілійської райдержадміністрації за особистий внесок у розвиток дошкільної освіти в районі та зміцнення матеріально-технічної бази сільського дитячого садка «Сонечко». 

Багато які жителі Десантного відзначають, що сільський голова активно веде роботи і з благоустрою, – не бачити цього не може тільки сліпий. І багато хто сподівається, що входження Десантного й Новомиколаївки до Вилківської ОТГ відкриє для цих населених пунктів друге дихання. 

– Чому нам слід було увійти до Вилківської громади? По-перше, є історично обумовлені економічні зв’язки, – міркує фермер Михайло Мефодійович Григоренко. – Коли в Українській Венеції працювали великі підприємства, там трудилися близько 40 відсотків моїх односельців (до Вилкового лише 20 кілометрів). Жителі нашого села постійно постачали до Вилкового акацію як будівельний матеріал. Вилкове для нас завжди було ринком збуту сільгосппродукції. Треба рухати процес об’єднання з Українською Венецією, і нехай нас не збивають зі шляху.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті