Свобода до кінчика носа

«У супермаркеті торговельної мережі «Алді», що у британському Нортгемптоні, біля каси встановили табличку «На цій касі алкоголь не продається. Перепрошуємо за незручності», – пише англійське видання «Дейлі Мейл».

Касир, що працює тут, поскаржився дирекції на те, що йому доводиться протягом дня проводити безліч касових операцій з алкоголем, що завдає йому душевного дискомфорту, адже він – мусульманин. За релігійними правилами, мусульманам заборонено вживати алкоголь. Адміністрація пішла назустріч працівникові, і відтепер покупці, що хочуть придбати алкогольні напої, вимушені обслуговуватися в інших касах магазину, хоча б ця каса й була вільною.

Англійці до такого рішення дирекції супермаркету, розповідає «Дейлі Мейл», поставилися схвально. «Добре зробили «Алді», що зважили на  релігійні проблеми і не примусили касира-мусульманина торкатися алкоголю в межах виконання ним посадових обов’язків», – цитує кореспондент видання Стюарт Патерсон відгуки в соцмережах. «Я вважаю – чудово, що «Алді» з повагою ставиться до всіх релігій, що ми наразі маємо у Великій Британії», – радіє якась Рейчел, коментуючи інцидент у «Твіттері».

Але зовсім не такої думки дотримуються читачі самого видання. «Не думаю, що це правильно. Якщо людина не п’є, чи це означає, що вона не може провести через касу пляшку випивки? Що далі? Чи вегетаріанці мають відмовитися навіть торкатися пакетика цукерок «Гарібо», – адже вони містять желатин», – пише в коментарях до статті читач із Бері-Сент-Едмендс.

«Чому він взагалі найнявся на роботу до супермаркету, який продає у першу чергу алкоголь? Адже вони не почали раптом торгувати спиртним, коли цей касир вже працював там. Кумедно!», – дивується читачка на ім’я Клер.

«Абсурд абсурдом поганяє, – обурюється лондонець Марк. – Невже так проблематично просто провести через касу. А якщо це дійсно проблема, то чого він взагалі працює в магазині, де продають продовольчі товари? І свинину також», – глузує він.

І, нарешті, Роджер Годжер із Брайтона підводить риску під обговоренням: «Я атеїст, але погоджуюся з принципом толерування особистих поглядів. Однак, якщо ви недостатньо принципові, щоб уникнути конкретної ситуації, як от веган не найматиметься м’ясником, тоді ваші особисті погляди не мусять впливати на роботу. Інакше вона перетвориться на мінне поле конкуруючих вірувань та ідеологій. Сповідуйте релігію поза робочим місцем».

І справді, якщо вдатися до аналогії, аби довести хибність поступки «Алді» своєму працівникові, завтра всім супермаркетам доведеться влаштовувати окрему касу для пива – адже його вживання заборонено мусульманам, окрему – для продажу осетра, бо він без галахічної луски. Та й взагалі, хто там знає, чи не буде покупець варити, наприклад, козеня у молоці матері його? То доведеться клієнтові самотужки вивчати релігійні заборони всіх конфесій і формувати кошика відповідно. Або супермаркетам приймати до роботи касирами лише християн чи атеїстів та брати з них розписку, що вони не перейдуть до іншої релігії, поки працюють у торговельному залі. А це вже знов заборонена законом у більшості цивілізованих країн дискримінація.

Своєю чергою, громадянин цивілізованої країни має право сповідувати будь-яку релігію або навіть встановити для самого себе певні заборони, інші ж повинні ставитися до його переконань із повагою. Отже, виставляючи на прилавок яловичину, торговельна точка обмежує права індуїстів на працю саме в цьому гарному магазині зі світловою рекламою. А хіба продаж сала не зачіпає почуття працівників гастрономічного відділу під час Великого Посту? 

Важко стати на будь-яку точку зору, бо людство вже неодноразово наступало на граблі нетерпимості. І призводило це до крові. Тим більшої, на жаль, чим цивілізованішим ставав світ. З іншого боку, надмірна толерантність до чиїхось забаганок також призводила до жертв. І серед тих, хто вимагав особливого статусу для себе, і серед толеруючих. Обидві ситуації яскраво ілюстровані, наприклад, Другою світовою та її передоднем. 

Не маючи жодного наміру проповідувати ані толерантність, ані нетерпимість, хочу лише нагадати відповідь одного англійського судді пану Хулігену, що його ім’я нащадки увічнили у назві злочину – хуліганстві. Коли той заявив, що може вимахувати кулаками як йому заманеться, бо є вільним британцем, суддя слушно зауважив: «Ваша свобода закінчується там, де починається кінчик носа людини, що стоїть поруч із вами».

Рубрика: 
Выпуск: 
Автор: 

Схожі статті