Логічне провалля

Іспанська газета «Ель Паїс» у своєму гумористичному розділі подає «новину», яка мусить «розкрити очі» на суть конфлікту між лідерами США і КНДР. Виявляється, Кім Чен Ин нещодавно буцімто довідався про наявність «Старбаксів» і «Макдональдсів» на підвладній йому території, що привело лідера країни безкоштовних перукарень у крайнє обурення, і він завимагав негайної бульдозеризації закладів гастрономічної розпусти. А спантеличений Дональд Трамп став на виправдання активності підприємців щось невпевнено мимрити про те, що такою, мовляв, є логіка капіталістичного розвитку, байдужа до державних кордонів і політичних режимів. Для Трампа як типової людини західного світу це аргумент. Але не для представника іншої цивілізації Кім Чен Ина, який гнів на милість не поміняв і заявив, що «буде відповідь».

Жарти жартами, але в цьому анекдоті зачеплено важливе питання – й не так навіть про економічну логіку, як про історичні закономірності поведінки держав.

Американська «Вашингтон Пост» пише, що час уже прощатися з міфом про президента США як «голуба миру». Хіба давно Трамп обіцяв провести «конструктивні переговори» з Північною Кореєю? – риторично запитує газета. І що? Нині доходить до загрози військового конфлікту. І так само «по всіх фронтах». Президент оточив себе генералами, як чинними, так і відставними, і пообіцяв збільшити бюджет Пентагону. Газета мовби дивується швидкому розворотові орієнтирів очільника держави.

Зміну – проти обіцяного – Трампової поведінки стосовно Росії зараз часто пояснюють тиском Конгресу. Може, і в решті питань так само?.. Або, може, Трамп шукав собі союзника у приховуваних на етапі виборів агресивних планах, та не домовилися? Але ж геополітичні інтереси держав, принаймні в нинішньому форматі російської влади, м’яко кажучи, не збігаються. Невже не зважав на це?

Але є одна обставина, яка примушує затриматися в міркуваннях. Коли не так давно Трамп зустрічався з Римським Папою, дещо збентежений вигляд понтифіка поряд із повним бадьорості «чоловіком справи» пояснювали різницею в темпераментах (хоча Франциска теж меланхоліком не назвеш) і культурно-поведінкових звичках. Коли ж з’явилася звістка про візит держсекретаря Ватикану Пароліна до Москви, виникла вагома підозра: а чи не спробував Трамп продовжити свої «особливі» переговори з Кремлем «в обхідний спосіб» через посередника і чи був не збентежив він Франциска відповідними пропозиціями? Власне, на такий, між іншим, зміст бесід Пароліна в Москві обережно натякає італійська «Ла Стампа» у своєму регулярному розділі «Ватиканський інсайдер». 

Можливо, Трамп, від початку президентської кар’єри оголосивши курс на захист «традиційних цінностей», щиро мав на увазі, що Росія може стати в цій справі союзником? Адже відповідний образ Москви надто популярний серед так званих інтелектуалів традиціоналістського напряму на Заході. І подібний погляд на речі напевне давно відомий бізнесменові, що перекваліфікувався в політика. Аж тут проявився конфлікт у способах думання – як в анекдоті з Кім Чен Ином. Західній людині, що звикла мислити в руслі дихотомної логіки – простіше кажучи, в режимі «або – або», – важко збагнути «більшовицьку діалектику», в якій принципів як таких – у строгому розумінні – не існує. Якщо завтра московські необільшовики дійдуть думки, що церква більше не слугує зміцненню їхнього панування і треба повернутися до її нищення, то вони ничтоже сумняшеся й перейдуть до дій згідно з висновком. Якщо завважать за вигідне для себе посадити всіх гомосексуалістів у концтабори – то й посадять. А якщо вирішать, що треба чогось такого, щоб аж геть навпаки, – примусять усіх громадян розірвати двостатеві шлюби і вступити в одностатеві, а дітей штампуватимуть у спецінкубаторах за найновітнішими нанотехнологіями. Маячня хворої уяви? Ну, звісно ж, серпень-бо був спекотний… Але хіба радянська «революційна інтелігенція» у 1920-ті роки не обговорювала цілком серйозно питання про націоналізацію всіх дітей і повне переведення статевих відносин у публічну сферу? І хіба історія ХХ століття, та й нинішня ситуація в тій же КНДР, не доводить, що й найнахабніша фантасмагорія блідне, зіштовхуючись із грубою реальністю? 

Просто західним політикам за звичкою хочеться шукати логіку Кремля у сфері ідей. У Кремлі ж інша звичка – допасовувати ідеї до своєї специфічної логіки.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті