Хворіють усі – лікуються одиниці

Перебігом розслідування фактів втручання Росії у президентські вибори у Сполучених Штатах, чисельність коментарів щодо якого з боку самозваних політичних експертів в українському сегменті соцмереж ішла на десятки тисяч, нині не переймається аж ніхто. І це доволі дивно, бо розслідування рясніє драматичними епізодами. Рано вранці 18 вересня, коли Пол Манафорт, колишній радник передвиборного штабу Дональда Трампа і політтехнолог Віктора Януковича, ще додивлявся останній сон, пише «Нью-Йорк Таймс», детективи ФБР зламали замок у дверях і увірвалися до його оселі. Вони вилучили теки, геть повні паперів, переписали файли з комп'ютера і навіть сфотографували всі дорогі костюми у шафі. За словами Манафорта, спецпрокурор Роберт Мюллер попередив про намір офіційно повідомити його про скоєний злочин. Цікаво, що американські судді нечасто надають силовим структурам дозвіл на подібне раптове втручання у приватне життя підслідних, зауважує «Вашингтон Пост». Зазвичай максимум, що можуть зробити ФБРівці, це спочатку оточити дім, а потім зателефонувати підозрюваному, щоб він відкрив двері добровільно. Дружина Манафорта, пише видання, була приголомшена тим, що детективи обшукали навіть її.

Це лише один із проявів агресивної тактики антикорупційного розслідування, що її вживає Мюллер, продовжує «Нью-Йорк Таймс». Спецпрокурор відкинув звичну для правоохоронців тактику попередньої співбесіди і одразу викликав свідків до суду. Мюллер також намагається отримати у судді дозвіл на допит колишнього адвоката Пола Манафорта, заборонивши тому посилатися на так звану адвокатську таємницю. 

І суддя таке рішення прийняти може. Більше того, ставлячи свідків одразу перед «великим журі» (назва американського суду присяжних), Мюллер обмежує їхні можливості лише альтернативою або збрехати під присягою, або відмовитися давати свідчення проти себе згідно з П’ятою поправкою до Конституції США, що у таких справах зазвичай призводить до обвинувачення у неповазі до суду. Що перше, що друге – кримінальні порушення із цілком реальними строками ув’язнення. Видання вважає, що спецпрокурор таким чином залякує фігурантів розслідування. Однак усе відбувається строго в межах американського законодавства. Справді, щоб отримати дозвіл зламати двері та захопити підозрюваного зненацька, прокурор мав переконати суддю, що, будучи попередженим про обшук, Манафорт неодмінно спробує знищити важливі докази своєї провини чи вини інших фігурантів. І пан Мюллер таки переконав. 

«ОВ» вже писали, що Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп наполягає на звуженні слідства, обмеживши цікавість спецпрокурора лише питанням безпосереднього впливу росіян на членів свого передвиборного штабу, мовляв, Роберт Мюллер узяв надто великий розгін як для свого мандату. Але сам Мюллер вважає інакше. Крім російської політдиверсії, він цікавиться фінансовими угодами Трампа з росіянами. У коло його інтересів потрапило скандальне звільнення Трампом директора ФБР Джеймса Комі. Більше того, спецпрокурор не приховує, що діє на випередження, викликаючи до «великого журі» свідків – чиновників адміністрації Трампа – напередодні запланованих опитувань їх сенатською комісією. Після «журі» комісія часто втрачає інтерес до свідків і взагалі скасовує слухання, як це сталося саме з Манафортом. Отже, спецпрокурор не виключає можливості витоку таємниці слідства зі стін Сенату і змови свідків внаслідок цього витоку.

Цікавим здається і той факт, що питанням тиску на свідків почала перейматися саме цитована «Нью-Йорк Таймс», яка є офіційним рупором Демократичної партії. Зміна тональності не може не викликати якщо не підозр, то деяких сумнівів у тому, що у скандалі з «Рашаґейтом» заквацялися лише республіканці, з якими «Нью-Йорк Таймс» так відчайдушно бореться й досі, майже через рік після завершення виборної кампанії. Мікроб корупції, здається, має світовий ареал поширення. Просто деякі країни зізнаються у хворобі та лікуються, а деякі старанно приховують гниючу виразку під шовковою білизною. Українцям, яким щодня тлумачать про тотальну корумпованість їхньої держави, здається, не варто посипати голову попелом із приводу всесвітніх рейтингів корупції. Особливо з огляду на те, що кольорові мапи в інтернеті, виявляється, малюють організації, головують у яких громадяни аж ніяк не безсторонньої та вільної від корупції Росії. Як от, наприклад, сумнозвісна «Трансперенсі Інтернешнл».

Іван ЮНГ

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті