Виступ Президента України Петра Порошенка під час загальних дебатів 72-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН

(Надруковано зі скороченнями)

Вельмишановний пане Президенте, Ваші високоповажності, пані та панове!

Від імені України я щиро вітаю поважного пана Мирослава Лайчака з обранням Президентом 72-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Пане Президенте, Україна повністю підтримує всі шість пріоритетів, визначених Вами на наступну сесію, і готова сприяти Вам у Ваших благородних зусиллях.

Чимало має бути зроблено, щоб втілити в реальність наше спільне бачення світу – мирного, процвітаючого та рівного.  

Виток насильства продовжує зачіпати все більше і більше країн та регіонів.

Транснаціональний тероризм, використання сили в міжнародних відносинах, розповсюдження зброї масового знищення, криза біженців, бідність, порушення прав людини та вразливість довкілля – лише декілька з тих викликів, які стоять перед нами. 

Масштаб викликів вимагає нашої рішучої та спільної відповіді.

Час діяти, і ми маємо дуже вузьке вікно можливостей, щоб уникнути сповзання в безповоротний хаос. 

Організація Об’єднаних Націй має бути на вістрі цього процесу.

Пане Президенте!

Дозвольте скористатися з цієї нагоди та чітко заявити, що ми, в Україні, не можемо не погодитися із закликом поважати та гарантувати суверенітет у глобальному вимірі.

Цей висновок, що як ніколи на часі, було справедливо проголошено вчора з цієї трибуни.

Коли засновувалася ООН, вона задумувалася для того, щоб підтримувати мир та безпеку у світі на основі принципів поваги до суверенітету та цілісності кордонів.

Нації-засновниці, серед яких була і Україна, прагнули убезпечити світ, де поважають суверенне право вільного вибору.

Це той принцип, на сторожі якого мали бути п’ять постійних членів Ради Безпеки в ім’я сталого миру та безпеки.  

Це саме той принцип, який так безцеремонно порушила проти моєї держави одна країна з цієї п’ятірки.

Це саме той принцип, який ми маємо повернути всіма засобами та інструментами, що є в наших руках.

І Україна – це саме те місце для інвестування у цю благородну справу в ім’я сталого миру та безпеки.

Це те, за що мільйони українців борються з початку російської агресії в 2014 році в Криму і на Донбасі.

Трирічна війна з Росією – це 10 тисяч вбитих, 7% окупованої української території, 20% української економіки – захопленої, знищеної чи просто вкраденої.

Однак найбільш страшним у цій ситуації є те, що Кремль свідомо обрав тактику посилення людських страждань.

Окупований Кримський півострів, відповідно до правозахисників, уже перетворився на територію репресій.

Росія безцеремонно порушує Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 71/205 «Стан з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)».

Вона продовжує ігнорувати усі заклики Управління Верховного комісара з прав людини забезпечити відповідний та безперешкодний доступ до Криму для міжнародних моніторингових місій з прав людини. 

Кремль не виконує також тимчасові запобіжні заходи, визначені Міжнародним Судом ООН.

Така неповага Росії до міжнародних зобов’язань мусить отримати належну відповідь з боку міжнародної спільноти.

Ми маємо посилити міжнародний режим деокупації Криму.

Той факт, що на найвищому міжнародному рівні – Генеральній Асамблеї ООН – Росія визнана окупаційною державою, доводить, що ми на правильному шляху.

Настав час створити міжнародну групу друзів українського Криму для координації наших спільних кроків та дій.

Ми розраховуємо на скоординовану та цілеспрямовану підтримку наших міжнародних партнерів.

Мілітаризація Криму є ще одним безпековим викликом, який зачіпає всю Південну та Східну Європу, а також Північну Африку та Близький Схід. 

Україна рішуче засуджує численні військові навчання, які проводяться в Криму, а також біля кордонів України, особливо «Захід – 2017».

Разом із нашими сусідами і партнерами ми закликаємо Росію забезпечити повну відповідність її дій до зобов’язань в рамках Віденського документа ОБСЄ та інших міжнародних правил, що регулюють військову діяльність.

Стан дотримання прав людини та безпекова ситуація на Донбасі є не менш драматичною, ніж в Криму.    

Цього року Україна ініціювала три значні спроби започаткування режиму припинення вогню – з нагоди Великодня, збору врожаю та шкільне перемир’я. Однак російські окупаційні війська та їхні маріонетки знов їх всі порушили.   

На порушення Мінських домовленостей Росія продовжує направляти регулярні сили та постачати важке озброєння та боєприпаси окупаційним військам на території окремих районів Донецької та Луганської областей. 

Вона безцеремонно відкидає встановлення постійного контролю ОБСЄ над кордоном між Україною та Росією.

Питання звільнення заручників у рамках Мінського процесу зайшло в глухий кут.

Список українських заручників на Донбасі постійно зростає. Люди викрадаються навмисно. Єдиною їхньою провиною є про­українська позиція.

Просто замисліться.

Крадіжка землі іншого народу… викрадення людей… ведення прихованої війни… збиття цивільного літака... поширення брехні по всьому світу – чи ця поведінка личить постійному члену Ради Безпеки?  

Росія є не контрибутором міжнародної безпеки, а її найбільшою загрозою.

Сьогодні Росія, мабуть, єдина країна в світі, яка має конфлікт – гарячий, заморожений чи потенційний – майже з усіма сусідами.

Пане Президенте!

Головна проблема Донбасу в тому, що Україна та Росія прагнуть цілковито протилежного.

Україна хоче миру та відновлення суверенітету над своєю територією. 

Росія хоче контролю над Україною і підриває всі зусилля, спрямовані на відновлення нашого суверенітету у рамках кордонів нашої держави.

Росія прагне обміняти мир в Україні на свободу України.

Україна ніколи не прийме таку домовленість. Не прийме її і міжнародна спільнота.

Нещодавні гібридні «миротворчі пропозиції» від Москви є ще одним прикладом справжніх амбіцій Росії, яка прагне легалі­зувати своїх маріонеток та заморозити конфлікт назавжди.

Ми вітатимемо будь-яку пропозицію, що принесе мир в нашу країну.

Переконані, що повноцінна миротворча операція ООН є єдиним ефективним рішенням для деескалації, захисту народу України та для наближення нас до політичного врегулювання.

Саме тому мандат миротворців повинен покривати усю окуповану територію, включаючи українсько-російський державний кордон.

Це обов’язкова умова.

Поки кордон використовується як ключовий шлях для постачання озброєння та особового складу на Донбас, доти не буде миру в моїй країні.  

В основі цієї місії мають бути керівні принципи миротворчої діяльності ООН.

Одним з них є неупередженість миротворців. У такій місії нема місця для представників агресора. Вони не можуть бути її частиною за визначенням.

Наголошую, що будь-яке зловживання миротворчими інструментами ООН для закріплення наживи агресії є неприйнятним.

Терористичний компонент гібридної війни Росії проти України є чітко вираженим і став реальністю щоденного життя на Донбасі.

Три роки тому світ був приголомшений збиттям в небі над Донбасом рейсу Малайзійських авіаліній MH17 з 298 людьми на борту.

Україна рішуче налаштована робити все можливе для притягнення до відповідальності усіх причетних до цього масового вбивства.

Тривають два розслідування – технічне та кримінальне.

Обидва виявили конкретні деталі.

Ті, хто стояв за цим жахливим злочином, прибули з Росії. Ракета була доставлена з Росії.

Смерть жертв рейсу МН17 на совісті Росії.

П’ять країн, що складають Спільну слідчу групу, вирішили притягнути до відповідальності винних за збиття МН17 у рамках нідерландської правової системи. 

Цього року Міжнародний Суд розпочав слухання у справі України проти Росії за порушення Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (1999).

Ми сподіваємося, що рішення суду найвищої інстанції ООН допоможе притягнути Російську Федерацію до відповідальності за численні порушення міжнародного права та фінансування злочинів, скоєних з 2014 року.

Розраховуємо на підтримку та сприяння з боку усіх держав-членів ООН у цьому процесі.

Пане Президенте!

Протягом десятиліть Україна була рішучим контрибутором до глобальної безпеки.

В ім’я миру та в обмін на безпекові гарантії Україна віддала свій третій найбільший у світі ядерний арсенал.

Двадцять років потому в Україну вдерся той, хто обіцяв поважати та (якщо необхідно) захищати державні кордони України.

Тим не менш, ми залишаємося рішучими прихильниками глобального нерозповсюдження та роззброєння.

Ми висловлюємо наше найглибше занепокоєння у зв’язку з теперішньою ситуацією в Сирії.

Вважаємо, що повне виконання та дотримання слова і духу Женевського Комюніке 2012 року та Резолюції РБ ООН 2254 є безумовно необхідним для врегулювання конфлікту в тій країні.

Що привертає нашу особливу увагу у контексті цього кривавого конфлікту, то це використання Росією окупованого Криму як військового форпосту для проектування військової сили в Сирії.

У той час як там триває війна, велика кількість російського військового обладнання перевозиться до Сирії кораблями, що базуються в портах Криму.

Пане Президенте!

Організація Об’єднаних Націй завжди відігравала провідну роль у забезпеченні того, щоб злочини минулого ніколи не могли повторитися. 

72-га сесія Генеральної Асамблеї співпадає з 85-ю річницею одного з найбільш смертоносних злочинів ХХ століття – Голодомору.

Це був штучний голод в Україні в 1932-1933 роках, організований тоталітарним режимом Сталіна, який призвів до загибелі від 7 до 10 мільйонів українців.

Доктор Рафал Лемкін, автор Конвенції про запобігання та покарання злочину геноциду, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 році, назвав знищення української нації «класичним прикладом геноциду».

Я закликаю держави-члени ООН прийняти власне історичне рішення про визнання Голодомору актом геноциду.

Пане Президенте!

Це час випробувань для усіх нас. Все більше людей гине у війнах та стихійних лихах. Істина затьмарена «пост-правдою». Світ знову поділений між тими, хто вірить, що свобода є необхідною, і тими, хто вважає свободу неважливою. Одна група прагне побудувати краще майбутнє. Інша – тягне нас у минуле. Настав час для тих, хто вірить у свободу, єдність. Настав час для свободи бути сильними, переконливими і переконаними. Давайте будемо такими!

Дякую за увагу.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті