Аграрному рейдерству буде покладено край

Довідка «ОВ»

Іван Михайлович Петрів народився 1989 року у Вінницькій області. У 2011 році одержав диплом магістра Одеської національної юридичної академії, а 2015-го закінчив аспірантуру кафедри конституційного права юракадемії. У 2014-му був призваний до ЗСУ. Після армії працював помічником голови облдержадміністрації, головним фахівцем юридичного відділу апарату ОДА. З 2016 року – в.о. директора департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації. З 1 червня 2017 року – начальник управління аграрної політики. 

***

Нещодавно після періоду непродуманих реформаторських новацій в облдержадміністрації було відновлено управління аграрної політики. Начальником його став фахівець у галузі права Іван Петрів.

– Іване Михайловичу, чи не створює відсутність у вас аграрної освіти проблем із керівництвом управлінням?

– Ні, проблем не виникає, у мого заступника Віталія Михайловича Власенка є аграрна освіта, він за фахом агроном. Але головне – у нас досить досвідчений і кваліфікований колектив, здатний розібратися в усіх питаннях землеробства, тваринництва, переробної промисловості, інших секторів сільського господарства і дати аграріям необхідні рекомендації та пояснення. У кадрових питаннях я прихильник тяглості досвіду і послідовності. Тим більше якщо йдеться про сільське гос­подарство, де не можна обрубати кінці й завести нову команду, сподіваючись, що вона винайде щось нове. Тому у нас продовжують успішно трудитися такі відомі фахівці, як Іван Васильович Панчишин, без якого управлінню складно було б домогтися успіхів в організації роботи, проведенні спільних заходів, взаємодії на районному й обласному рівнях.

Сьогодні успіх у сільському господарстві досягається насамперед за рахунок менеджменту. Кожне агрогосподарство – це певна бізнес-модель, і в кожному з них є свої агрономи, зоотехніки, відповідальні за результати. Наше ж завдання – створити клімат, який дозволив би залучити в агросектор більше фінансових ресурсів із державного й обласного бюджетів, кредитних і приватних грошей.

– Минуло сто днів від вашого призначення. Як ви оцінюєте свій старт?

– Ці сто днів були заповнені роботою з відтворення управління вже в новому правовому статусі. Здавалося б, така робота не потребує великих зусиль, але насправді це дуже трудомісткий процес, що забирає багато часу. Але сьогодні всі наші зусилля спрямовані на боротьбу з аграрним рейдерством.

– Ви передбачили моє наступне запитання. Як ефективно боротися з цим бридким явищем?

– Проблема аграрного рейдерства не нова, такі випадки були й раніше, просто на них закривали очі. Але сьогодні керівництво області має намір рішуче й у правовому руслі боротися із цим свавіллям. І на мій погляд, зараз вживаються дієві кроки – створено штаб із боротьби з аграрним рейдерством під керівництвом першого заступника голови ОДА Олександра Терещука, до якого входять професіонали з обласних управлінь юстиції й Держгеокадастру, представники Національної поліції. Штаб дозволяє оперативно й дієво реагувати на сигнали про можливе або скоєне захоплення врожаю або землі. От і сьогодні мій заступник Віталій Власенко виїхав із групою до Ананьївського району для улагоджування конфлікту між господарствами «Украгросоюз» і «Задум». Перед тим наші фахівці виїжджали до Тарутинського, Болградського, Ширяївського районів. Працюють вони за напруженим графіком, не зважаючи на свій особистий час. 

– А як ви реагуєте на сигнали?

– На місце негайно виїжджає оперативна група. Вона блокує збирання спірного врожаю й затримує техніку до з’ясування всіх обставин. Відразу ж збирається штаб і вирішує, як діяти далі. Якщо є документальне підтвердження, що фермер засіяв поле, то поліція дозволяє йому зібрати врожай. На жаль, часто документи відсутні. Тому керівництвом області ухвалено рішення, згідно з яким поки що має діяти принцип «хто посіяв, той і зібрав». Але вже з початком осінніх польових робіт забирати врожай буде власник землі. 

До початку роботи антирейдерського штабу в нас були одне-два кримінальні провадження щодо порушень у сфері земельної нерухомості. А сьогодні їх уже десятки, і запевняю вас, що справи ці не будуть лежати мертвим капіталом. Не може такого бути, щоб реєстратор у якомусь районі за ніч зареєстрував керівником підприємства іншу особу. Такі люди негайно усуваються від виконання службових обов’язків, проводиться розслідування, матеріали подаються правоохоронцям.

– Чим ви поясните сплеск випадків аграрного рейдерства?

– Тут багато причин. Насамперед банальна людська заздрість, жадібність, прагнення нажитися на чужому. А друга і, либонь, найважливіша причина – нечітка державна політика у сфері земельних відносин. 

На мій погляд, ринок землі має бути чинний, але з певними обмеженнями, наданням державі права припиняти незаконні дії й не допускати маніпуляцій на чорному ринку землі, який, на жаль, досі існує.

Разом із Держземкадастром України ми розробили зміни до законодавства, їх направлено до центральних органів влади, і ми сподіваємося, що до моменту глобального врегулювання земельних відносин вони допоможуть розв’язати проблеми.

– В області бракує збиральної техніки, з 3300 власних комбайнів значна частина функціонує ще з радянських часів. Середнє навантаження на комбайн становить 350-500 га при нормі 120.

– Зараз реалізується державна програма з модернізації сільгосптехніки. Господарства мають можливість придбати техніку вітчизняного виробника й одержати від держави компенсацію в розмірі 20%. Механізм одержання коштів простий – фермер звертається до одного з державних банків, подаючи пакет зазначених документів. 

– І все-таки не таємниця, що на практиці такі програми малоефективні. Наприклад, із 1 січня 2017 року для частини аграріїв, зокрема виробників продукції тваринництва, овочівництва й виноградарства, було запроваджено нову систему бюджетних дотацій, але фермери її розкритикували, бо ті, кому дотації найпотрібніші, навряд чи їх зможуть одержати. А справа в тому, що в держбюджеті закладено такий механізм, що в кого найбільша рентабельність, той і одержує більше дотацій пропорційно до відрахованого ПДВ. Тож збиткові господарства грошей не одержать. 

– Крім того, у підприємств прибуткових, тих, що відраховують ПДВ, є обмеження на певну сферу виробництва. Наприклад, «зерновики» не підпадають під дію цього нормативного акта й компенсації не одержують. Вона видається не всім виробникам, і часто тваринники теж залишаються ні із чим.

Безумовно, механізм виділення дотацій у нас не збалансовано. Є області, які одержують за два-три місяці по 20-25 мільйонів гривень. Водночас Одещині з початку року виділили всього три з половиною мільйони. Ми звернулися до Мінагрополітики із проханням переглянути порядок виділення дотацій. 

На жаль, в Україні немає підтримки дрібних і середніх виробників, які є основним двигуном економіки. У нас у пріоритеті прибутковий, податкомісткий платник – великі холдинги й концерни. Але так тривати довго не може, проблему так чи інакше доведеться вирішувати на законодавчому рівні. 

– За останні 15-20 років в області побудовано понад десяток великих зернових терміналів, і їх продовжують будувати, переважно в портах. До 2020 року їх виробничі потужності мають сягнути 102 мільйони тонн. На думку економістів, це призведе до диспропорції між пропускною спроможністю зернових терміналів і обсягами вирощування та переробки зерна. 

– Справді, в області споруджено багато елеваторів. Але з іншого боку, якби не було що перевантажувати, ніхто б їх не будував. В Україні експорт зернових торік склав 65 мільйонів тонн і за прогнозами – за рахунок триваючого зростання виробництва зернових – він збільшиться до 100 мільйонів тонн. Не можна забувати й про технологічний прогрес у землеробстві. Колись ми ледве збирали 25-30 ц/га, а сьогодні нас уже не дивують середні показники в 50-60 ц/га. А є господарства, які в останні роки стабільно збирають по 80-90 центнерів з гектара. Але є також і багато зерна, яке йде без статистичного обліку, «по-чорному», а потім ми дивуємося, чому в нас через елеватори пройшло зерна більше, ніж є вирощеного за офіційними даними. 

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті