Здрасьтє, я… знову в Одесі!

Донна Люція Д'Альвадорес, її мільйони та родичі… Кумедну історію про них 1892 року поставили на лондонській сцені. П'єса англійського драматурга Томаса Брендона тоді побила всі рекорди переглядів.

У 1975 році п'єсу ставлять в Оде­ській музкомедії. І ось через сорок років Донна Люція знову на музичній сцені нашого міста. З виставою сімдесят п'ятого року сьогоднішню постановку пов'язують лише основна сюжетна лінія та заслужені артисти України подружжя Завгородніх. Щоправда, тоді Микола Завгородній грав головного героя – Бабса, а тепер – заповзятливого прокурора Спетлайга. Наталя Завгородня була коханою Баберлея – Еллою Ділон. Сьогодні ж вона – сама поважна мільйонерка. У кожному русі, погляді її відчувається шляхетність, гідність, аристократизм.

Дія вистави розгортається у вишуканій вітальні аристократичного дому. У міру розвитку сюжету переконуєшся, що англійська клітка в білому обрамленні саме і є найкраще тло для танців на столі, палких дружніх суперечок, родинних скандалів і освідчень у коханні.

Головного героя – Френкерта Бабер­лея – грають Денис Фалюта і Руслан Рудний. Відзначимо, що це не перше сценічне перевдягання акторів. Обидва вони задіяні в головних ролях у постановці «У джазі тільки дівчата». Досвідчений глядач, звичайно ж, проводить паралелі. Дафна з «Джазу…» і Донна Люція у виконанні Рудного дуже схожі характерами: обидві імпульсивні й кокетливі, майже в одній манері й без докорів сумління грають почуттями шанувальників. Часом усе-таки здається, що в першій дещо більше жіночності, щойно вловимої, як не дивно, грації та… втоми. Простої, зрозумілої жіночої втоми.

Донна ж Люція Рудного балансує на тонкій грані свавільної бешкетливості, властивій багачці, та вульгарності особи не найвищого походження.

– У головного героя – драма. Ми хотіли показати, що він – жива людина, зі зрозумілими почуттями та цілим калейдоскопом переживань, – ділився на прес-конференції головний режисер театру та постановник п'єси Володимир Подгородинський.

Справді, Баберлей здобуває кохання, яке вже зневірився знайти – знову зустрічає свою Еллу (Лілія Бех). Увага глядача також прикута до справжньої Донни Люції (Н. Завгородня) та сера Френсіса Чеснея (Тимофій Криницький). Дуже зворушливою виявилася їхня зустріч. Перший погляд, м'який голос жінки, галантний поцілунок руки… Усе це без зайвих ремарок говорило про миттєвий спалах замилування одне одним.

Як і обіцяли, балету було багато (читайте «ОВ» від 21 лютого – «Історія в пурпурних тонах»). Танцювальна картина вистави виписана попурі зі стилів та жанрів: трагіфарс, мюзик-хол, джаз (балетмейстер Алла Рубіна). Оранжування музики О. Фельцмана виконав одеський музикант Микола Голощапов.

Гарна та смішна вистава. Вона не мала перед собою якогось надзавдання, стверджують її творці. Проте хочеться вірити, що багато хто задумався над швидкоплинністю часу та вартостями, яким ми подеколи надаємо завелике значення на шкоду справжнім, чистим і ніжним почуттям.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті