29 січня у Страсбурзі Парламентською Асамблеєю Ради Європи було ухвалено резолюцію про “політичну кризу” в Україні. Справа може дійти до того, що нас виключать з загальноєвропейських політичних інституцій. У цьому якраз і полягає мета опозиції: подати ухвалення резолюції по Україні купкою євродепутатів ПАРЄ як катастрофу демократії в Україні. Незважаючи на те, що цей документ має лише рекомендаційний характер.

Переносити свої власні внутрішньополітичні проблеми за кордон – звичайний прийом Ющенка. Як, втім, і будь-якого іншого ставленика зовнішніх сил у будь-якій країні світу. Тому ПАРЄ й було піднято по тривозі, що поразка нашистів у справі конституційної реформи стає очевидною.

Ханна Северинсен відверто заявила на сесії, що “зміни до української Конституції слід вносити тільки після здійснення президентських виборів”.

Тобто, як пояснив її слова представник Президента у Верховній Раді Олександр Задорожний, що був присутній на сесії ПАРЄ у Страсбурзі, “або ми вже сьогодні погоджуємося на те, що президентом України є Віктор Андрійович Ющенко, або вся Україна підлягає політичній ізоляції”.

- Позиція ПАРЄ дуже проста й відверта, - підсумував він. – Нам ставиться ультиматум: або Ющенко – президент країни, але вже зараз, а не в жовтні, або постійні санкції доти, доки ми самі не погодимося, що Ющенко – наш президент.

А ще пані Северинсен заявила, що, якщо “Україна вноситиме зміни до Конституції неконституційним шляхом, Рада Європи ставитиметься до цього дуже сторожко”.

В чому ж вбачають європаламентарі неконституційність? У тому, що опозиція зламала систему для голосування “Рада” та декілька днів блокувала залу засідань? Виявляється, не в цьому. А в тому, що 24 грудня 2003 року депутати парламентської більшості проголосували за проект №4105 внесення змін до Конституції!

Приїхавши до Страсбурга на сесію ПАРЄ, нашисти геть розперезалися. Роман Зварич – у недалекому минулому громадянин США – сказав не манівцями:

- Якщо віце-спікер Верховної Ради Адам Мартинюк і керівник МЗС України Грищенко й далі вестимуть переговори у Страсбурзі у формі ультиматуму (це він про що? – авт.), Парламентська Асамблея Ради Європи не піде назустріч Україні, і конфлікт між Україною та Радою Європи посилюватиметься.

А Юрій Костенко й зовсім погрозив Україні економічними санкціями FATF!

Варто б запитати пана Зварича, кого ж він більше любить: США, Україну, ПАРЄ чи Віктора Ющенка, заради якого нашу країну спробували прикувати до ганебного стовпа? А те, що більша частина країни, особливо схід і південь, ніколи не проголосують за Віктора Ющенка, нашистів не цікавить. Вони не думають про те, що сама лише Західна Україна не може нав’язати свого президента всій країні – це прямий шлях до розколу держави.

Але не розуміти цього для політика – просто злочин! І не тільки для українського, але й для європейського.

- Ми спробували пояснити європейцям три ключові тези: є більшість – вона за здійснення конституційної реформи, є меншість, яка в ній не зацікавлена, і немає політичної кризи – є парламентська криза, - розповів після Страсбурга О. Задорожний.

Але пояснень нашої офіційної делегації ніхто не слухав. Про упередженість розгляду “українського питання” в ПАРЄ свідчить такий досить цікавий факт. Його повідомив член української делегації, депутат від більшості Анатолій Раханський:

- Один із промовців-парламентарів сказав, що вже сам виступ того-таки Петра Симоненка свідчить про кризу в Україні. Тому її (“кризу” – авт.) слід розглянути, тим самим надаючи можливість українцям одержати допомогу від Ради Європи… Той, хто озвучив це, знав, для чого він це робить. Він був “підставним”, на мій погляд. Він замість Ханни Северинсен заявив, що “українське питання” слід виносити на сесію ПАРЄ. Коли ж я його запитав, то він сам не розумів, яке запитання озвучував. Він сказав: “А це попросила пані Северинсен”.

Ну ось, усе стає на свої місця…

Водночас, як зазначив постійний представник Президента у Верховній Раді Олександр Задорожний, “ці результати (голосування – авт.) відображають загальну ситуацію, і підтримали такий варіант резолюції тільки близько 10% депутатів ПАРЄ” (За резолюцію проголосувало 46 членів ПАРЄ, 13 виступили проти, 4 утрималися).

А голова постійної делегації Верховної Ради України в ПАРЄ, заступник голови Асамблеї Олійник висловив думку, що ПАРЄ “дещо поквапилася з його (“українського питання” – авт.) розглядом у порядку термінової процедури”, оскільки “внутрішніх резервів” України “ще не вичерпано”.

Та й як же їх може бути вичерпано, якщо конституційну реформу підтримує переважна більшість населення України?..