Про цю історію на «круглому столі», що проходив у нашій редакції, розповів голова обласного Апеляційного суду Анатолій Луняченко. Літня жінка, котра прийшла до нього на прийом, просила прийняти заяву до суду, щоб їй видали книжку для розрахунків за спожитий газ. Займаючи протягом тижня чергу о шостій ранку, одержати бажаний документ вона так і не змогла... Парадокс з парадоксів: подавати заяву до суду, щоб мати можливість віддати газовій компанії власні гроші. Виняток чи правило? Це дуже легко перевірити.
Дванадцятий тролейбус, котрий везе пасажирів на вул. Щорса, 125/2, де розташовано газову дільницю ВАТ “Одесагаз”, переповнений. Вийшовши на потрібній зупинці, народ різко стартує у напрямку “висотки”, на першому поверсі якої розташовано пункт прийому абонентів. Прилаштовуюсь до солідної черги. Серед літніх бачу і молоді обличчя: в суботу пункт не працює. І тому люди всіма правдами і неправдами вириваються сюди у будні, щоб пройти звірення, одержати необхідні довідки або нові книжки. Пункт працює без обіду, за гнучким графіком, але черга йде повільно, у багатьох в руках по декілька книжок.
Мешканці сусідніх будинків звикли до черги, котра розтяглася на половину двору. Самим же черговикам вистояти декілька годин нелегко. Будинки побудовано так, що тут постійно вітряно, на підході до пункту – велика калюжа, холод від бетонних сходів пробирає до кісток. Старі, як горобці, що настовбурчилися, тиснуться один до одного на ослонах вздовж стіни, що веде до жаданих дверей. Щоб застудитися і захворіти тут, навіть не потрібна епідемія грипу або різке переохолодження. Досить годину постояти у дворі або посидіти на ослінчику. Середній же час, потрібний для потрапляння на прийом – не менше трьох годин. Хоча кажуть, що часом доводиться вистоювати і більше...
Газова дільниця на Успенській, 48 розташована у дворі Троїцької церкви. У підвальному приміщенні декілька стільців і звичний натовп. Хоча десять чоловік - це ще не черга. Кількість натовпу збільшується до кінця робочого дня, і незабаром підвал набитий людьми впритул. Перерахунки, видача нових книжок, здача документів на пільги – все це займає немало часу. Звичайно, натовп звіріє, і будь-яке несанкціоноване наближення до залізних дверей розцінюється як посягання на права черги. Звідси й крики, скандали. Середній час очікування – півтори години. Центр міста – не спальний район, і людей тут живе менше.
...Відстоявши в чергах, починаєш інакше сприймати телевізійні заклики вчасно платити за комунальні послуги і енергоносії. У наївність доглянутих чоловіків, котрі закликають до своєчасної оплати, віриться важко. А можливо, вони просто ніколи не бачили черг в абонементних пунктах організацій, котрі вони очолюють? Тож подивитися ніколи не пізно.
