Підсумкове засідання колегії управління охорони здоров’я облдержадміністрації вже наближалося до кінця, коли до мікрофону знову підійшов начальник управління Р.В. Лиманський. “А тепер – про рейтинги,” – сказав він. Його “слово під завісу” зводилося до невтішного, взагалі, висновку: за багатьма показниками роботи у 2003 році система охорони здоров’я області посідає у рейтингових таблицях, виведених Міністерством охорони здоров’я, місця навіть не у другому десятку.
Так, є позитивні напрацювання у профілактиці та лікуванні туберкульозу, у виявленні онкозахворювань на ранніх стадіях – тут одеські медики випереджають багатьох своїх колег в інших областях України. Нижче середніх по країні показники первинної інвалідності, тимчасової непрацездатності. Але і у доповіді, і у виступах учасників засідання колегії червоною ниткою проходило питання про стан сільської медицини. Саме тут проблем більше за все, і вони вплинули на рейтингові оцінки доступності, ефективності надання первинної медичної допомоги, забезпеченості населення лікарськими кадрами, стану матеріально-технічної бази медзакладів. Ось лише один показник – укомплектованість фельдшерсько-акушерських пунктів: наша область тут на 25 місці.
“Справа не лише у недофінансуванні, - вважає Р.В. Лиманський. – Так, лікувально-профілактичні заклади області недоотримали у минулому році 6 млн грн із запланованого. Але, насамперед, справа у тому, як працюємо, як розпоряджаємося виділеними коштами, хай і недостатніми, як вміємо залучати позабюджетні кошти, який діагностичний потенціал медиків”.
Проблеми сільської медицини особливо злободенні не лише у нашій області. Виступаючи на засіданні колегії, начальник Головного управління освіти і науки Міністерства охорони здоров’я О.П. Волосовець наводив такі цифри, які в цілому характеризують ситуацію в Україні: лише 7% від загального числа лікарів обслуговують селян, які становлять 30 % населення країни.
Забезпеченість лікарями у районах нашої області знизилася у 2003 році до 17,2 на 10 тисяч населення (у 2002 році – 20,4). Нижче середньообласного цей показник у Тарутинському, Великомихайлівському, Ізмаїльському, Роздільнянському районах. Лише на 55,5% укомплектовано лікарями медзаклади Фрунзівського району, на 59,1% - Кодимського. У центральних районних лікарнях залишаються вакантними 207 лікарських посад. До цього дня не забезпечений медпрацівниками 61 ФАП, потребують лікарів 24 сільські лікарські амбулаторії. Це при тому, що в області – одна з найпотужніших в Україні навчальних медичних баз: є у нас і держмедуніверситет, і кілька медучилищ.
Але треба враховувати і те, що забезпечення кадрами лікувально-профілактичних закладів – це не лише їхня підготовка у навчальному закладі і подальший розподіл, але і створення відповідних умов для роботи і проживання на місцях. Роками не вирішувані проблеми соціально-побутових умов для молодих фахівців-медиків, відсутність механізму правового впливу у випадку недоїзду випускників за розподілом –у низці причин недостатку медичних кадрів на селі.
Надання ефективної лікувальної допомоги сільському населенню напряму залежить і від матеріально-технічної бази медзакладів. З бюджету області на забезпечення їхньої діяльності було виділено у 2003 році 291 млн. грн. Є райони, наприклад, Котовський, Болградський, Роздільнянський, де ЛПЗ профінансовані на 100%. Треба сказати, що міжгалузева комплексна програма “Здоров’я” на 2002-2011 рр., обласна програма “Регіональна ініціатива” допомогли повернути обличчям до потреб сільської медицини багато райдержадміністрацій. Як результат, відремонтовано центральні лікарні у 8 районах, газифіковані Дальницька і Дачненська дільничні лікарні у Біляївському районі, а також Тарутинська ЦРЛ і 4 ФАПи (в Іванівському і Роздільнянському районах). Нове медустаткування на суму 1,5 млн грн отримали 11 райлікарень, закуплено 11 санітарних автомашин. Мабуть, далі за всіх пішла Комінтернівська райадміністрація: тут, підбивши підсумки зробленого, оголосили 2004-й Роком здоров’я.
Говорячи про фінансування, не можна не зупинитися на забезпеченні виконання державних і регіональних медичних програм. Отже, на 17 цільових програм і 8 планів комплексних заходів у районах було виділено 225 тисяч гривень, що не відповідає навіть мінімальним потребам.
Аналіз, наприклад, показав, що рівень технічного оснащення ЛПЗ області становить близько 70% від нормативу, у райлікарнях 80% медичної апаратури та обладнання повністю вичерпали свій ресурс. Сьогодні медзакладам області гостро не вистачає 30 апаратів рентгендіагностики, 30 – УЗО-діагностики, 60 електрокардіографів.
Серйозний мінус – недостатня оснащеність пологових стаціонарів у сільській місцевості.
І хоча у минулому році в області народилося на 1099 дітлахів більше, ніж у попередньому, і Одещина увійшла до п’ятірки регіонів України, де народжуваність за останні три роки збільшується, приводу для самозаспокоєння бути не може. Особливо у районах, де явно не на висоті і патронажна робота амбулаторно-поліклінічної служби.
Особлива стаття – ФАПи. Та ланка у ланцюгу сільських медзакладів, яку прийнято вважати основною у реорганізації первинної медико-санітарної допомоги на селі, впровадженні сімейної медицини. Свого часу управління охорони здоров’я орієнтувало керівників сільських ЛПЗ на необхідність поетапного впровадження сімейної медицини, починаючи саме з бази ФАПів. Кількість амбулаторій загальної практики за минулий рік збільшилася вдвічі: зараз їх 16. Є позитивний досвід у Любашівському, Болградському, Овідіопольському та інших районах. Однак питання це у більшості районів вирішується вкрай повільно або ж не вирішується взагалі. Головне гальмо – кадрова проблема, про яку вже йшла мова, та відсутність належних умов для впровадження сімейної медицини на ФАПах. У сільрад руки до медичних проблем доходять, на жаль, далеко не у першу чергу. І сьогодні 12 ФАПів не мають не те що типових, а взагалі жодних приміщень, телефонізовано лише 57% з них, санітарний транспорт для більшості – дещо з області фантастики. Практично немає холодильників на ФАПах Ананьївського, Березівського і деяких інших районів: про яку якість проведення щеплень у таких умовах можна говорити, якщо не дотримується обов’язковий холодовий режим при зберіганні вакцин? Питання риторичне.
Диспансерізація – ще один дієвий спосіб наблизити медичну допомогу до сільського мешканця. За рік фахівці райлікарень провели понад 8 тисяч планово-консультативних виїздів у села, оглянувши при цьому понад 200 тисяч людей. Лише працівники педіатричної служби здійснили у райони 300 виїздів, на їхніх прийомах побувало до 19 тисяч дітей.
І все ж не всі можливості, які дає диспансеризація за умови якісного її проведення, використовуються належним чином. Про це говорили і головний лікар обласної дитячої клінічної лікарні О.Г. Лиман, і головний лікар обласного онкологічного диспансеру В.В. Степула.
Очевидно, що сьогоднішня ситуація у сільських медзакладах – складний комплекс гострих питань, які потребують хай не найскорішого (всі ми реалісти, розуміємо, що це неможливо), але обов’язкового вирішення. Тому серед пріоритетних напрямків діяльності закладів та органів охорони здоров’я колегія виділила продовження реформування первинної медико-санітарної допомоги на селі на принципах сімейної медицини, посилення профілактичної роботи, турботу про кадровий потенціал для сільських медзакладів, про оснащення їх сучасною діагностичною апаратурою та іншою медтехнікою. Врешті-решт мета – забезпечення ефективності та доступності меддопомоги сільським мешканцям.
