Ото вже ці чиновники! З усіх боків звучить: вони-бо і хабарники, і бюрократи, і лінивці, і буквоїди. Корупціонери, невігласи, підлабузники – це також про них.
З цих розхожих визначень я почала розмову із заступником голови Березівської райдержадміністрації, керівником її апарату В.В. ГРИГОРАШЕМ про держслужбу, про так званих кабінетних працівників.
- Можливо, дехто і дає привід судити так про держслужбовців – диму без вогню не буває, - говорить Валерій Валерійович, - але у більшості своїй чиновники, мої колеги, даю голову на відсіч, це чесні, палко віддані своїй справі і обов’язку люди. Чи можна уявити країну без них? А область? Район? Що буде з зарплатнями, пенсіями, земельними відносинами, підприємництвом, приватизацією, соціальним захистом? Хто елементарну довідку випише?
А втім, свіжі у пам’яті ті часи, коли в країні панувало безвладдя. Пам’ятаєте розруху, безробіття, невиплату пенсій, зарплат, і при цьому люди не знали куди піти, до кого звернутися? Сьогодні ми маємо реальну владу. Він, чиновник, - і її слуга, і її представник. Не випадково його роль і місце у суспільстві обумовлені в законах України “Про державну службу”, “Про місцеве самоврядування”, “Про місцеві державні адміністрації” тощо. У чиновників кожної гілки влади, кожної структури свої права та обов’язки. І своя відповідальність перед державою.
Втім, я розписуватися за всю владу не буду. Що стосується апарату райдержадміністрації, то до його функцій входить контроль за виконанням законів України, указів і доручень Президента, постанов Кабінету Міністрів, розпоряджень глав обласної та районної адміністрацій. Це з одного боку. А з другого – підготовка власних документів, організація їхнього виконання.
Багато хто вважає, що нас тут, як листя на дереві. Насправді ж, команда складається з 83 осіб. Багато це чи мало? У районі, за останнім переписом, 36000 чоловік. Судіть тепер самі про навантаження на кожного працівника апарату!
Складається він з шести відділів – організаційної та кадрової роботи, контролю, внутрішньої політики, юридичного, загального і фінансово-господарчого. Однак у повсякденному житті ці межі стираються, кожному працівникові кожного відділу доводиться займатися буквально всім. Бо життя на шість секторів не поділиш. Буває, вона такі “горішки” підносить, що і всім апаратом не “розкусиш”.
Отже, помиляється той, хто вважає, що робота чиновника полягає лише у вигадуванні документів. Із складання паперів лише починається праця держслужбовця. А далі він же контролює хід виконання розпорядження і відповідає за його реалізацію у повному обсязі.
- І все-таки чиновницька робота більше асоціюється з сидінням у кабінетах?
- Ті часи, коли службовці не відривалися від крісел і столів, відійшли назавжди у минуле. Нині основну частину робочого часу апаратники проводять на місцях, у гущі мас. Життя вони знають не з чуток. Багато дають “гарячі телефонні лінії”. У місцевій газеті називається тема бесіди, посада і прізвище чиновника, час і місце спілкування з людьми. У минулому році таких діалогів відбулося близько півсотні.
Апарат посилив роботу з листами. Прагнемо менше пересилати їх на місця, а більше перевіряти особисто. При такому підході скорочується час розгляду заяв, виключається повторність скарг. Адже про вжиті заходи перевіряючий має обов’язково звітувати на апаратній нараді, а якщо справа серйозна (хоча в роботі з людьми дрібниць не буває), довести її до відома колегії при голові райдержадміністрації.
- Які ж це серйозні справи?
- Наприклад, земельна реформа. З цього питання до нас звернулося 79 чоловік. У більшості випадків конфлікти ми вирішили самі, а з шести заяв рішення приймалося на рівні колегії. Адміністрація змушена була звернутися до суду. Добре потрудитися довелося юрвідділу, начальник якого Сергій Олександрович Горбенко. Але, до його честі, з першого заходу вдалося захистити інтереси Ряснопільської, Вікторівської, Ставківської, Червоноволодимирської сільських рад.
Юрвідділ провадить велику роботу з правового виховання громадян, надає безкоштовні консультації, роз’яснює норми трудового, земельного, цивільного права.
Хотів би відзначити відділ сім’ї та молоді, який очолює Наталя Іванівна Удовиченко. На виконання національної програми “Діти України” і обласної – “Діти Одещини”, в районі розроблено цільову програму “Діти Березівщини”. На облік поставлено 470 підлітків з 150 неблагополучних сімей. Бюджетних грошей на все не вистачає. І саме “сухі”, “черстві” чиновники знаходять спонсорів та успішно вирішують підліткові проблеми.
До масштабних питань я би відніс вирішення за нашої участі водозабезпечення мешканців Маринівської, Червоноволодимирівської, Виноградненської сільських рад.
- Люди не лише пишуть заяви і скарги, а прагнуть особистого спілкування з держслужбовцями. Деякі скаржаться на неможливість достукатися у двері того чи іншого кабінету?
- Таке може бути. Адже я сказав, що ми тепер більше перебуваємо не в кабінетах, а на місцях. У сільських радах є кімнати прийому громадян. Люди знають, хто і коли до них за графіком приїде до району. Минулого року за місцем проживання апаратниками прийнято 207 березівців. А 345 чоловік, як ви кажете, достукалися до кабінетів влади. Ніхто від них не ховається, хоча деякі відвідувачі так тобі голову заморочать, що до кінця тижня хворий ходиш. Навпаки, прийом людей – свята справа для кожного чиновника, зокрема і для глави адміністрації Л.І. Зубкова та його заступників.
- Про практику роботи з заявами громадян ви добре розповідаєте. Але ж їх, цих самих заяв, у 2003 році надійшло у всі інстанції на 1439 більше, ніж у 2002-му.
- Хай це нікого не насторожує. Зростаючий потік листів як раз і свідчить про підвищення якості діяльності апарату. Люди стали більше довіряти нам, тому й пишуть, що знають: тут їм обов’язково допоможуть. Тепер менше надходить з Березівки листів до обласних, республіканських інстанцій.
- Ви своїми підлеглими задоволені? Чула, що Березівська райдержадміністрація в області наймолодша?
- Наймолодша – це правда. З 85 чоловік п’ять службовців у віці до 25 років, чотирнадцять – до 30, одинадцять – до 35.
- Як же вам вдалося сформувати такий апарат?
- А хто сказав, що ми його вже сформували? Формування апарату – процес безперервний. У нас діє система “Кадри”, якою впритул займається начальник відділу організаційної роботи і кадрів Наталя Миколаївна Шевченко. Кращих випускників шкіл адміністрація рекомендує на навчання до Одеського сільськогосподарського університету і Петрівського державного аграрного технікуму, з ректоратами яких підписані відповідні договори. Нині за нашими путівками освіту тут отримують близько 600 осіб. Четверо юнаків є слухачами Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Сім березівців цей престижний вуз вже закінчили, п’ятеро з них з дипломами магістра управління зараховано до штату райдержадміністрації. Як бачите, вибирати є з кого.
- У деяких районах на управлінців справжній голод. А у вашому у чиновниках, схоже, важко втриматися?
- Так воно і є. Я вже казав, що чиновник – обличчя влади. Влада, піклуючись про свої кадри, присвоює їм ранги, платить за стаж, за інтенсивність праці, за роботу з особливо важливими документами. Тому і вимоги висуває, як модно зараз говорити, круті. Витримує випробування не всякий. Ось і з’являється час від часу у засобах масової інформації: “Оголошується конкурс на заміщення посади...”
