Відповісти на це запитання спробували ректори одеських вузів, зібравшись на свою чергову раду.
Цього разу планували підбити підсумки навчального року, що минає. Але епіцентром дискусії стало питання щодо працевлаштування випускників вищих навчальних закладів. Із доповіддю виступив М.В. Міюсов, ректор Одеської національної морської академії, голова комісії цього профілю. І хоча виступ Михайла Валентиновича був як завжди стриманим і, так би мовити, толерантним, одразу стало зрозумілим, що це – найболючіше питання.
Почнемо з практичної підготовки майбутніх спеціалістів. Зрозуміло, що найнеобхіднішим (лабораторним обладнанням, навчально-методичними посібниками) студенти принаймні забезпечені. Хоча ніхто не приховує, що у деяких вузах практична база давно потребує оновлення. Але коштів, як завжди, не вистачає.
Інша справа – практика студентів передостанніх курсів. Раніше було добрим правилом – відправляти їх за межі вузу, тобто на підприємства, де по суті справи і починалася адаптація на робочих місцях. Яка ситуація сьогодні? На жаль, зі слів М.В. Міюсова, студенти в основному практикуються, відпрацьовують навички у стінах своїх вузів. Змиритися з цим не можна. Так, в економічному університеті 41 відсоток майбутніх економістів практикується у навчальних аудиторіях, трохи менший цей відсоток у академії будівництва та архітектури. Невже в нашому регіоні мало будівельних об’єктів або тих же банків, комерційних підприємств? Ні, немало, а можливо, навіть навпаки, більше, ніж в інших областях. Причина незадовільної практики приховується в іншому, сьогодні за неї треба платити. Кому? Вузам, звичайно. За кого? За своїх студентів. Без попередньої оплати їх не хочуть брати, одним словом, возитися з молодими та зеленими... Відправити їх до іншого міста також немає коштів.
Легше галузевим вузам, де міністерства все ще пам’ятають про своїх вихованців, вибивають для них об’єкти для набування досвіду. А так часи практичного навчання почали скорочуватися, хоча в цілому за період навчання повинні складати не менше трьох місяців.
Така ситуація, коли навчання ведеться на пальцях, нікого не може влаштувати – ні ректорів, ні студентів. Тому зовсім нещодавно саме Одеській раді ректорів Кабмін України довірив розробку нового проекту про порядок працевлаштування випускників вузів, які навчаються за держзамовленням. Проекти документів були подані вчасно, однак і досі лежають у надрах замовника – Кабміну. Але ж якщо наші новоспечені спеціалісти не затребувані державними підприємствами, чому б їм не дозволити влаштовуватися на роботу до приватних фірм?
Багато в чому доля випускників залежить від самих вузів. У деяких з них з’явилися спеціальні підрозділи для працевлаштування молоді. Ми, наприклад, вже неодноразово писали про “Ярмарки кар’єри” в Одеському національному політехнічному університеті. Його ректор В.П. Малахов, він же голова ректорської ради, повідомив, що тільки минулого року в таких зустрічах взяли участь понад 50 фірм і підприємств. Звідси й висновок – побільше самим турбуватися про студентів, тісніше співробітничати з підприємцями, службами зайнятості, біржами праці. До речі, Вадим Георгієнко, голова Одеського молодіжного виконкому, запропонував свою допомогу, адже вже другий рік тут займаються працевлаштуванням випускників академій, університетів.
Не так давно обговорюючи програму уряду “Послідовність, ефективність, відповідальність”, студенти одеських вузів гостро висловилися з цього приводу. Вони запропонували виходити прямо на Верховну Раду, Кабмін України з новими пропозиціями, які б, зрештою, скасували застарілі закони, змінили розподіл випускників на краще. Одним словом, ректори не бажають, а студенти не можуть навчатися і практикуватися по-старому.
