Коли представники Одеського облсільгоспуправління спробували в Києві одержати довідковий матеріал з кадрової політики в агропромисловому комплексі України для розробки відповідної програми в області, у столичних відомствах їх вислуховували з певним подивом: а чи варто поспішати в масштабах регіону, якщо ще не визначені підходи до вирішення даної проблеми на рівні країни?
На що одесити відповідали: а навіщо, мовляв, чекати, якщо на Одещині діє ціла низка наукових і навчальних установ аграрного профілю, досить висока кваліфікація фахівців державної управлінської структури для того, щоб власними силами розробити обласну програму забезпечення кадрами АПК.
І така програма на 2004 – 2010 роки для Одещини вже створюється. Про її основні положення, а також проблеми підготовки, розподілу, закріплення фахівців для аграрного сектору економіки розповів на засіданні вченої ради Одеського аграрного університету заступник голови облдержадміністрації А.М. Мирошніков.
Слід зазначити, що засідання було незвичайним за складом учасників. На ньому були присутні начальник облземуправління П.П. Пастушенко, начальник “Облводгоспу” Г.Д. Бузіян, директори інститутів: Селекційно-генетичного - В.М. Соколов, Агропромислового виробництва – М.О. Цандур, Виноградарства і виноробства ім. Таїрова – В.В. Власов, заступники начальника облсільгоспуправління В.П. Федоряка, І.С. Копанський, директори декількох технікумів. До речі, більшість з них – випускники Одеського аграрного університету.
Так співпало, що на засіданні вченої ради проректор університету В.Ф. Герасименко звітував про роботу вузу, а директор навчгоспу імені Трофимова С.М. Галинський – про господарську діяльність сільгосппідприємства. І тому, підбиваючи підсумки виступів, А.М. Мирошніков проаналізував стан справ у навчальному господарстві і разом з тим оцінив роль аграрного університету у вирішенні кадрових проблем в агропромисловому комплексі.
Навчгосп, який має бути зразком у виробництві сільгосппродукції, зараз переживає не кращі часи. Багато основних показників – нижче середньообласних. Скажімо, річний надій на корову становив всього 2243 літра, врожай овочів – по 109 центнерів з гектара. З усіх галузей найбільш благополучною можна вважати свинарство. Підсумок минулого року у навчгоспі – 1,2 мільйона гривень збитків.
Чому такі результати? Та тому, що попереднє керівництво господарства не працювало на перспективу. Раніше значну фінансову підтримку надавала державу, а коли довелося покладатися на свої сили, не вистачило ні бажання, ні уміння творчо працювати в умовах ринку. Щоб не мати зайвих турбот, землю здали в оренду. Орендарів, звичайно, не обходять прохання і пропозиції з боку університету. Можливості для дослідницької роботи студентів в навчгоспі використовують мало.
Зв'язок між базовим господарством університету і вузом значно ослаб. Взяти хоча б такий приклад. Працівники кафедри плодоовочівництва стурбовані, що у навчгоспі не закладають нових насаджень, і студентам нема де проводити досліди. А директор навчгоспу нарікає, що в саду десяток робітників не встигають обрізувати сад. То які ж фахівці вийдуть з молодих людей, які не бажають потрудитися на обрізуванні, а розраховують займатися тільки чистими дослідами?
У тваринництві навчгопу і на поточний рік заплановані збитки. Але немає програми, як надалі зробити галузь прибутковою.
Відсутність чіткої перспективи в роботі – цей недолік характерний і для Одеського аграрного університету – головної кузні кадрів для сільськогосподарського виробництва області. Причин такої невизначеності багато. Реформування в АПК зруйнувало традиційні уявлення про те, яких і скільки фахівців потрібно готувати. У господарствах, установах не створюються належні умови для роботи і побутових умов випускників. За працевлаштування дипломованих фахівців ніхто конкретно не відповідає. Заступник голови облдержадміністрації навів такі дані по університету за 2001 – 2003 роки випущено 1666 фахівців. Одержали направлення – 1298. Підтвердили прибуття – 749, тобто 45 відсотків. Та й ці відсотки сумнівні, тому що зараз можна купити будь-як довідку. Навчання одного студента обходиться державі близько 10 тисяч гривень. У підсумку втрати за 3 роки становили понад 9 мільйонів гривень. Звідси виникають запитання: “Не так навчаємо? Не тому навчаємо? Чи, може, не тих навчаємо?” Ясно одне, що так далі тривати не може. Треба відпрацювати механізм ККД на всіх стадіях навчання: школа – профтехучилище – технікум – вуз – факультет післядипломної освіти – щорічні курси підвищення кваліфікації. У цьому механізмі головну роль має грати роботодавець, який наймає фахівця, а виступити організуючою ланкою – райдержадміністрація, райсільгоспуправління. А.М. Мирошніков дав доручення під час підготовки програми кадрового забезпечення агропромислового комплексу області створити ініціативну групу, яка б допомогла розробити систему, що передбачає матеріальну відповідальність кожної сторони: студентів, сільгосппідприємства, райдержадміністрації, навчальних закладів усіх рівнів акредитації за підготовку і працевлаштування фахівців. Досвід взаємних зобов'язань за кадрове поповнення є зокрема в Комінтернівському районі.
На засіданні вченої ради Одеського аграрного університету неможливо було в деталях обговорити всі проблеми кадрового забезпечення АПК області. Але головні завдання поставлені і перед управлінськими структурами, і перед виробничниками, і перед представниками навчальних, науково-дослідних установ. Важливо, щоб був визначений механізм об'єднання їхніх зусиль у підготовці фахівців, здатних працювати в умовах жорсткої конкуренції, впроваджувати передові технології виробництва і переробки, системи збуту продукції.
