На них проливає світло книга «Одеса. 1900-1920. Люди... Події... Факти...», написана ученими Валерієм Павловичем Малаховим, ректором Одеського національного політехнічного університету, і доцентом цього вузу Борисом Олександровичем Степаненком.
Книга ця незвичайна не тільки тим, що її автори не історики, а професори, які представляють технічну інтелігенцію. Нетрадиційно визначені її хронологічні рамки, що дає можливість порівняти ситуацію в місті в різні історичні епохи. Особливо новаторськи виглядає структура видання. Книга розділена на невеликі глави, кожна охоплює період близько року. Наприкінці – спеціальна рубрика «Газетна мозаїка. Міські замальовки», де вдало підібрані цитати з одеської преси про найголовніші події року. Таким чином, автори створили своєрідний літопис Одеси, і читач може «прожити» разом з містом рік у рік.
Спираючись на пресу (насамперед такі найвідоміші газети того часу, як «Одесский листок» і «Одесские новости»), автори хотіли передати атмосферу одеського життя першого двадцятиліття ХХ ст. І це їм значною мірою вдалося. Принаймні, наш сучасник, читаючи книгу Малахова і Степаненка, може цілком відчути дух місцевої преси столітньої давнини. І так само, як його далекі предки, дивуватися тому, що писали в газетах. Разом з одеситами початку ХХ століття сучасний читач може радіти першим комерційним повітряним польотам М. Єфимова і С. Уточкіна, хвилюватися з приводу важкого становища міської бідноти, аналізувати «останні рішення» міської думи. При цьому автори не завжди йдуть строго за газетними публікаціями, нерідко вони дають свою, відмінну від думки журналістів, оцінку подій. Особливу увагу приділено в книзі побуту старої Одеси, історії її благоустрою, стану міського господарства, розвитку охорони здоров'я та іншим питанням, які дуже хвилювали свого часу одеситів, але залишилися поза увагою істориків. Відбито і кримінальні обставини – на конкретних фактах удалося простежити, як протягом цього періоду з відносно благополучного міста Одеса перетворилася на «злочинну столицю» імперії.
Докладно висвітлені особистості дореволюційних керівників міста. При цьому автори зуміли відійти як від упереджено негативного до них ставлення (характерного для радянської історіографії), так і від зайвої ідеалізації (котра часто присутня в літературі сучасній). У цьому авторам книги допомогли всі ті ж публікації одеської дореволюційної преси, яка свого часу не боялася безсторонніх слів на адресу «батьків міста». Так стосовно безсумнівно кращих міських голів Одеси другої половини ХІХ – початку ХХ ст. М. Новосельського, Г. Маразлі і П. Зеленого в книзі наведено таку цитату одного з сучасників, опублікована після смерті П. Зеленого: «Яка різниця між П.О. Зеленим і М.О. Новосельським і навіть Г.Г. Маразлі? Новосельський був владний, йшов на все, був він правий чи ні. Серед бурхливого засідання Новосельський був непохитний, ніколи не реагував, не турбувався, не хвилювався, не йшов на компроміси. Г.Г. Маразлі мав завжди не тільки авторитет сили, скільки авторитет грошей. А гроші, як відомо, мають властивість блискуче імпонувати. У Зеленого з цих авторитетів не було жодного. Єдиним його авторитетом була безсумнівна прогресивність його переконань, але з цієї прогресивності шуби не зшиєш ні собі, ні місту. Він був вічно і безнадійно розорений якимись обставинами, векселями, таємничими справами». Крім того, у книзі є докладні біографічні дані про всіх міських голів і градоначальників Одеси 1900 – 1917 рр., навіть тих з них, які пробули на своїй посаді лише кілька днів. В жодній іншій сучасній книзі про історію Одеси такої інформації читач не знайде.
Слід особливо відзначити висвітлення в книзі революційних подій 1905 – 1907 рр. Незважаючи на безліч радянських видань, реальні факти «першої російської революції» в Одесі для більшості сучасних читачів залишаються таємницею за сімома печатями. Надмірне випинання ролі більшовицької партії, виступів робітників занадто спотворили її образ. Книга Малахова і Степаненка допомагає розвіяти цю завісу таємничості. З неї можна довідатися про повстання, підготовлені анархістами, думську боротьбу кадетів, погроми чорносотенців та інші події цієї, по суті, забутої революції. Докладно розглядаються авторами і гучні терористичні акти, чинені в ті роки в Одесі. Тема, на жаль, сьогодні, надзвичайно актуальна. Не так докладно описаний у книзі період 1917 – 1920 рр., що в принципі зрозуміло. Роки революції 1917 р. і громадянської війни в Одесі до такої міри були насичені різними подіями, що для їхнього вивчення буде потрібна не одна спеціальна монографія.
У книзі є прекрасні ілюстрації (портрети керівників міста, громадських діячів, учених та інших видатних людей того часу, листівки і навіть кольорова реклама міських технічних виставок), багато з яких публікуються вперше.
Таким чином, книга, написана В. Малаховим і Б. Степаненком ще раз довела, що в історії нашого міста багато цікавих і невідомих сторінок. Тому роботи для нинішніх дослідників минулого Одеси вистачає. У цьому і полягає актуальність і наукова цінність такого унікального видання, як «Одеса, 1900 -1920. Люди... Події... Факти...»
