Становлення України як незалежної держави обумовило відновлення історичної спадщини, формування нової духовності нації, що, в свою чергу, передбачає науково обґрунтований підхід до вивчення історичних, філософських, соціальних і економічних умов життя українців у минулому на всій території країни. Розбудова міцного мосту духовності між минулим і майбутнім життєво важлива для морального розвитку суспільства, особливо для підростаючого покоління.
Одна з дуже цікавих сторінок історії України - життя чорноморського козацтва в Новоросійському краї Російської імперії в період з другої половини XVIII до початку XX століття. Дослідженням цього питання активно займалися багато істориків, зокрема, Володимир Голобуцький підготував фундаментальну працю “Чорноморське козацтво”, яка була видана в Києві ще у 1856 році і яка не втратила свого значення й досі. Проте багато сторін життя українського козацтва, зокрема, чорноморського, ще досліджені недостатньо.
Як відомо, виникнення чорноморського козацтва стало результатом реалізації указу імператриці Катерини ІІ про організацію запорізького війська, т.зв. “війська вірних козаків” із центром у місті Слободзея, що на території нинішньої Молдови, і участю цього війська під командуванням отаманів С. Білого і З. Чепіги в російсько-турецькій війні 1787 – 1791 рр. В нагороду за успішні бойові дії запорізьке військо одержало земельні наділи між Бугом і Дніпром і нове ім’я – Чорноморське козаче військо. В 1792 році частина козачого війська була переселена на Кубань, а окремі курені розселилися по півдню України на території нинішніх Одеської, Миколаївської і Херсонської областей, у тому числі в районі Хаджибея – майбутньої Одеси.
В економічній діяльності козацтва провідними галузями стало рослинництво, тваринництво, виноградарство, рибальство, видобуток солі, розробка покладів вапняку для одержання будівельних матеріалів. Не можна не відзначити, що культура ведення господарства в козацьких поселеннях була досить високою, і за час свого існування – а це майже 140 років – козацтво зробило вагомий внесок у розвиток економіки півдня України й Краснодарського краю Росії.
З метою відродження історичних, патріотичних, господарських і культурних традицій українського козацтва 15 листопада 2001 року Президент України Л. Кучма видав Указ “Про Національну програму відродження й розвитку козацтва”, в якому серед основних завдань згадано підвищення рівня військово-патріотичного виховання молоді, збереження й пропаганда історичної спадщини, підвищення духовності суспільства, розширення мережі козацьких фермерських господарств, популяризація історії українського козацтва, залучення козацьких товариств до охорони громадського порядку.
На наш погляд, чорноморське козацтво може й має взяти активну участь у вирішенні важливих соціально-економічних проблем регіону. Так, розширення мережі козацьких фермерських господарств дасть можливість залучити до виробництва надлишкову робочу силу, створити нові робочі місця в різних галузях регіонального агропродовольчого комплексу. Дуже корисною уявляється організація у південних областях країни спеціалізованих козацьких ліцеїв щодо підготовки спеціалістів для різних напрямків аграрної діяльності – товаровиробників, сільськогосподарських кооперативів, організаторів малого бізнесу.
До першочергових завдань чорноморського козацтва на даному етапі, безумовно, слід віднести такі, як створення фонду відродження козацтва й власних засобів масової інформації – хоча б однієї газети та журналу. Досить підготовлене інформаційне поле дасть можливість не тільки формувати патріотичне мислення наших співгромадян, але й сприяти багатьом патріотичним починанням.
Враховуючи важливу роль українського козацтва у становленні незалежної України, в серпні 1999 року указом Президента країни був заснований День українського козацтва, який відзначається 14 жовтня – в день свята Покрова Пречистої Богородиці, покровительки й хранительки козацького війська. Поки ще це свято не стало по-справжньому всенародним, відзначають його переважно самі нащадки українських козаків і їхні близькі, але є всі підстави думати, що з часом воно стане в один ряд із найулюбленішими святами нашого народу.
