Ще за радянських часів в Іванівці місцеві жителі постійно скаржились: не приживаються у них медичні працівники. У всі інстанції звертались й донедавна з проханням направити спеціаліста. Село хоч і недалеко від райцентру, та регулярне автобусне сполучення відсутнє. До районної лікарні добираються у разі потреби, хто як зможе. А коли притисне хвороба, то хоч гвалт кричи, ні до кого у селі звернутися. Ні призначень лікаря зробити, ні тиск поміряти.
Минулого року приїхав у село Руслан Тисячний з сусіднього, Балтського, району. Зустрічали його як дорогого гостя, нахвалитись не могли. Та теж не затримався – вступив хлопець до медінституту і знову проблема як була, так і є.
Коли два місяці тому у село прибув 23-річний Вадим Матлашевський, приміщення ФАПу мало непривабливий вигляд: забиті дошками вікна, провалена підлога. Де ж пацієнтів приймати?
Найдивовижніше те, що організатором облаштування та ремонту ФАПу стала 80-річна Ганна Іванівна Куцел та завідувачка клубу Наталя Чечельницька. Засукавши рукави, ремонтували приміщення, білили стіни й стелю, фарбували двері й вікна Петро Дацюк, Віктор і Ганна Демінські з сином Русланом, Олена Чечельницька. А ще тітка Ганна пройшлася селом з хати до хати, за пожертвуваннями на матеріали для ремонту. Жінка веде записи в окремому зошиті.
Сьогодні приміщення фельдшерсько-акушерського пункту не впізнати, ніби ожило, скрізь сяє чистотою і порядком.
Допомогла і сільська рада – на зиму вже завезено вугілля та дрова. Придбано також медикаменти для надання невідкладної медичної допомоги. І зарплату фельдшеру виплачують, як і пообіцяв сільчанам сільський голова Віталій Ковальчук, у першу чергу. Про квартиру подбали. Потай, сподіваються сільчани, що сподобається юнакові якась з дівчат й осяде Вадим у їхніх краях.
Нещодавно у селі виїзний прийом громадян вели голова райдержадміністрації Микола Бурлаков та голова райради Анатолій Ігнатовський. Г.І. Куцел так розчулила присутніх керівників сільгосппідприємств та організацій активністю та енергійністю у своєму поважному віці, що й вони зробили свій внесок на завершення ремонту.
- Усі кажуть, - поділилась з нами наболілим жінка – нехай сільрада дбає, а де ж вона на все грошей набере? Коли хочемо, щоб чоловік працював, треба йому допомогти.
У сусідній Антонівці медична проблема поки що вирішена, вважають у сільраді. З 1964 року жителями опікувалась родина Ляшків – Володимир Тарасович та Галина Євгеніївна. Торік чоловіка не стало.
Вік у Галині Ляшок пенсійний, їй уже 65 років. Могла б і не працювати, але однак односельчани турбуватимуть тільки її у разі потреби, бо більше ні до кого звернутися. Ця жінка ще того загартування – і в хуртовину, в зливу поспішить або ж власним транспортом (зараз важким мотоциклом) під’їде. По допомогу до досвідченого фельдшера звертаються із найближчих сіл навіть Кривоозерського району. Ніколи не відмовить.
У її медичній практиці було чимало екстремальних ситуацій. Якось серед ночі, сніг стояв по пояс, несла по черзі з батьками важкохвору дитину аж до районної лікарні. А скільки власних коштів витратила на медикаменти для першої допомоги, мабуть, і сама порахувати не зможе. Правду кажуть, з таким добрим серцем, як у Галини Ляшок, треба народитись.
Добре, що є такі люди, як Ганна Куцел, Галина Ляшок. З ними жити тепліше.
