На дорогах району, які останнім часом заполонили іномарки, можна зустріти й незвичні автомобілі. Найчастіше незвичність полягає в тому, що вони неповторні як зовні, так і за будовою. Саму таку модель “легковика” і “грузовика”, два в одному, як тепер кажуть, ми зустріли у Гвоздавці-1.
Господар машини – Сергій Григорович Вояковський – склав її самотужки. Більшість запчастин майстер пристосував з іншого транспорту, дещо знайшов на металобрухті. А двигун узяв від моторолера “Тула”. Вийшло дешевше і вигідніше, оскільки витрата пального мінімальна: всього 3 л на сто кілометрів. А якщо врахувати нинішні ціни на ПММ, то такі витрати навіть господарю-пенсіонеру по кишені.
А взагалі цей чудомобіль в експлуатації вже двадцять перший рік.
– На базар в Ясенове чи Зеленогірське постійно їжджу, – розповідає Сергій Григорович. – Все, що потрібно по господарству, перевожу своєю машиною. У кузов вміщується 500 кг вугілля, тож, якщо комусь потрібно допомогти у перевезенні вантажу, – проблем немає. У кабіну можуть сісти два пасажири. А найпочесніші з них – то онуки.
Яскраво-зеленого кольору автомобіль ще пахне фарбою: господар щойно обновив йому “макіяж”. Виблискуючи на сонці, приваблює випадкових перехожих своєю індивідуальністю.
– Він у мене ще й самоскид, – з гордістю додає Сергій Григорович і демонструє, як можна без зайвих клопотів розвантажити кузов.
Натиснув на ручку – і готово!
Маленький, схожий на зеленого жучка, автомобіль трішки меркне серед модерних “опелів” та “фордів”, але чужі звертають увагу саме на нього, бо він не такий, як всі, а свої, навпаки, настільки звикли до цього дива техніки, що сприймають його як доброго друга нашого майстра. А воно справді за два десятки літ стало другом, помічником, розвагою літнього чоловіка і надійною опорою в житті.
