907 днів та ночей тривала темна ніч фашистської окупації Одеси. Воюючи з румуно-німецькими окупантами, одесити чекати і надіялися, що Червона Армія визволить їх і поверне у лоно Батьківщини, як було обіцяно у жовтні 1941 року. “Ми повернемося, Одесо”, - говорили тоді воїни, залишаючи місто за наказом Ставки Верховного Головнокомандування.
Чутко вслуховувалися одесити у повідомлення Радянського Інформбюро про становище на фронтах. Особливо весною 1944 року, коли вал визволення покотився по Україні. Можна уявити радість вистражданого одесита, який прочитав листівку-звернення Військової ради 3-го Українського фронту: “Товариші одесити та одеситки, - говорилося в ній, - Червона Армія завершує визволення України від німецько-румунських загарбників. Війська 1-го Українського фронту вже перейшли Прут, вийшли до Карпат і зайняли Чернівці. Війська 2-го Українського фронту перейшли Дністер, визволяють Молдавію і підійшли до Кишинева. Війська 3-го Українського фронту визволили Херсон, Миколаїв, перейшли Південний Буг. Частини Червоної Армії ідуть до Вас, до заповітної перлини біля моря – Одеси. Близький час радісної зустрічі. Ми ніколи не забували вас, ніколи не уявляли собі нашої Батьківщини без Одеси і нашої Одеси поза Батьківщиною.
Німці відчувають вашу ворожнечу і ненависть до них і бояться її. Хай бояться, гади, її ще більше. У вирішальну годину Батьківщина закликає вас: ще сильніша ненависть до ворога, ще сильніше бийте ворогів, допомагайте Червоній Армії громити їх! Допомагайте зберегти красуню Одесу від руйнування німцями та румунами”.
Далі у листівці-зверненні говорилося про те, що конкретно потрібно робити, щоб швидше, з меншими жертвами та матеріальними втратами розбити ворога та визволити місто. На завершення у листівці говорилося:
“Одесити! Батьківщина пам’ятає і високо цінує вашу самовіддану боротьбу під час героїчної оборони міста у 1941 році. Уряд СРСР заснував спеціальну медаль “За оборону Одеси”. Батьківщина знає, що під час чорних днів окупації одесити героїчно боролися за Батьківщину проти загарбників. Батьківщина, радянський народ і Червона Армія впевнені, що одесити і тепер не підведуть.
Привіт вам, товариші одесити та одеситки” До скорої зустрічі!”
Військові ради фронту і армій, що входять до нього, у свою чергу звернулися із закликом до військ.
Ми, учасники Одеської наступальної операції 3-го Українського фронту, горіли бажанням якнайшвидше визволити Південну Пальміру. І незважаючи на весняне бездоріжжя, запеклий опір супротивника після визволення Кривого Рогу, у лютому-березні 1944 р., форсували Інгул, Інгулець та Південний Буг. Без оперативної паузи розпочали Одеську операцію. Великим було наступальне поривання воїнів від солдата до генерала.
Гасло – “Даєш Одесу!” був у ті дні найбільш ходовим. На пам’яті автора цих рядків багато форсувань водних перешкод, але такого прагнення підрозділів, частин та з’єднань першими форсувати та переправитися через Південний Буг, не пригадую.
Незважаючи на погану погоду, невилазну багнюку і активність авіації супротивника, наступ проходив високими темпами і на широкому фронті.
Зведення від Радянського Інформбюро радували і вселяли впевненість.
29-го березня.Одесити дізнаються, що в результаті штурму та запеклих вуличних боїв розгромлений оточений гарнізон у районному центрі Одеської області місті Балта. День за днем визволялися десятки і сотні населених пунктів.
У наказі Верховного Головнокомандувача генералу армії Малиновському, військам Шарохіна, Плієва, Кузнецова, Жданова та Хитрова було оголошену подяку, а столиця нашої Батьківщини – Москва 5-го квітня салютувала доблесним військам 3-го Українського фронту, які оволоділи Роздільною, дванадцятьма артилерійськими залпами із ста двадцяти гармат. Це був перший салют на ознаменування визволення Одещини.
Активізували свої дії і партизани.
На північно-східних підступах до Одеси наші війська вибили супротивника з населеного пункту Фонтанка, оволоділи станцією Сортувальна.
10-го квітняв результаті вмілого обхідного маневру у поєднанні з фронтальним ударом війська 3-го Українського фронту оволоділи важливим господарсько-політичним центром країни, обласним містом України з першокласним портом на Чорному морі – Одесою.
У той же день, 10 квітня 1944 р., по радіо на всю країну було оголошено наказ Верховного Головнокомандувача генералу армії Малиновському про подяку всім військам, які брали участь у боях за визволення Одеси. А на ознаменування здобутої перемоги о 20 годині за московським часом прогримів салют доблесним військам, які визволили Одесу, - двадцятьма чотирма артилерійськими залпами з трьохсот двадцяти гармат. Кораблі Чорноморського флоту у той же час зробили салют двадцятьма артилерійськими залпами із ста двадцяти гармат, на честь військ, які визволили від окупантів порт на Чорному морі – Одесу.
Шістдесят один рік минув з того часу. Багато радикальних та важливих подій сталося у світі, в Україні та в місті-герої Одесі. Але вони не затьмарили подій тих доленосних 1941-1944 років.
Одесити пам’ятають, і вічно вшановуватимуть своїх захисників та визволителів.
Ми, ветерани, завжди пам’ятаємо тих, хто загинув, захищаючи та визволяючи Одесу.
Закликаємо пам’ятати і не послаблювати боротьбу за мир.
