“Одеські вісті” продовжують знайомити вас з найважливішими темами ,які обговорювалися під час другої селекторної наради голови Одеської облради Сергія Гриневецького з питань діяльності органів місцевого самоврядування.
Розмови про майбутні зміни адміністративно-теріторіального устрою України точаться в нашому суспільстві вже давно. Ця ідея має як своїх палких прихильників, так і переконаних супротивників. Останні нарікають на те, що укрупнення сільських громад та районів – достатньо болючий процес, бо різати доведеться, як кажуть, “по живому”. Проте урядом вже створено робочу групу з підготовки проекту Закону України “Про адміністративно-територіальний устрій”. До її складу увійшли народні депутати України, представники центральних органів виконавчої влади, асоціації органів місцевого самоврядування та провідних наукових установ, до компетенції яких належать відповідні питання. Про основні положеннями цього проекту розповідав під час селекторної наради Сергій Ржепецький, заввідділом з питань адміністративно-територіального устрою та земельних відносин секретаріату обласної ради.
Якщо коротко, зміст нової моделі полягає у встановленні певної системи з трьох рівнів: громада, район, регіон.
Громада – це адміністративно-територіальна одиниця, до якої входить не менше як 5000 жителів одного чи декількох поселень і є територіальною основою для створення та діяльності органів місцевого самоврядування. Поселення у межах громади не є адміністративно-територіальними одиницями. Вони матимуть три статуси: село (чисельність населення – до 5000 жителів), містечко (до 10 тисяч жителів), місто (не менше 10 тисяч жителів).
Другий рівень запропонованої системи – район. Він об”єднує громади, на його території проживає не менше 70 тисяч жителів без врахування чисельності населення міст-районів та міст-регіонів, які знаходяться в його межах. Пояснимо, що означають нові терміни. “Місто-район” – це адміністративно-територіальна одиниця, до якої входить хоча б одне місто, чисельність населення якого складає не менше 70 тисяч жителів (наприклад, Ізмаїл). Місто-район не входить до складу району, в межах якого знаходиться.
Третій рівень – регіон, який об”єднує райони та міста-регіони. “Місто-регіон” повинно мати населення не менше 750 тисяч жителів ( Одеса) і також адміністративно не входить до складу району та регіону, у яких знаходиться.
Таким чином, основним критерієм визначення території обрано два фактори – певна кількість жителів та бюджетна достатність і податкова спроможність, як наслідок передачі повноважень органам місцевого самоврядування від органів виконавчої влади різних рівнів.
Водночас норми згаданого законопроекту не вирішують цілу низку проблем. По-перше, їх необхідно ще узгоджувати з положеннями проекту Конституції України, іншими нормативно-правовими актами. Не зовсім зрозуміло також, як будуть трансформуватися ці адміністративно-територіальні одиниці у випадку збільшення або зменшення жителів громад. Нарешті, у деяких випадках це призведе до ігнорування етнічної структури поселень , їх історичних традицій тощо.
Тому усі можливі наслідки бажано прораховувати заздалегідь, а не сподіватися, що все якось владнається безпосередньо під час “процесу”. Тим паче, що деякі приклади “хаотичної урбанізації” та їхні наслідки ми можемо спостерігати вже зараз. Чимало різних структур та інспекцій (починаючи від “Укртелекому” і закінчуючи податковою адміністрацією) створювали свої філії та підрозділи “як бог на душу покладе”, без узгодження з райадміністраціями та органами місцевого самоврядування. Воно, начебто, справа їхня особиста, але в результаті рядовий громадянин має чимало плутанини: за однією довідкою потрібно їхати в райцентр, а за іншою – ще кудись... Щоб двічі не ступати на ті самі граблі, система реформування адміністративно-територіального устрою має пройти буквально по лезу бритви: з одного боку бути досить чіткою, з іншого, по можливості, враховувати місцеву специфіку. Зрештою ,у кожному правилі можуть бути винятки...
Як зауважив голова Одеської обласної ради Сергій Гриневецький: “Наше завдання - дуже уважно поставитися до цих питань і враховувати специфіку регіону. Закон про транскордонне співробітництво, те, що Одещина входить до шести європейських структур, питання, пов”язані з водними ресурсами та лісами, я вже не кажу про компактне проживання національних меншин... Усе це необхідно ретельно відслідковувати. Виходячи з цього обласна рада активно включилась в роботу над проектом закону. Ми будемо раді, якщо місцеві ради також будуть надсилати свої побажання та пропозиції до секретаріату обласної ради. Вони будуть розглянуті та передані до робочої групи, яка створена в уряді.”.
