У площі цієї (візитної картки нашого міста) немає, по суті, власного імені. У виданнях з архітектури Одеси її називають півкруглою, - але це визначення за геометричною ознакою, а не ім’я. Вона могла б бути Бульварною, Приморською, Дюківською – або, більш урочисто, “імені герцога де Ришельє”.
Пам’ятник герцогу, два “напівциркульних” будинки створюють витончений архітектурний ансамбль, створений наприкінці 20-х років ХІХ століття за проектом петербурзького архітектора А.Мельникова, будівництво здійснювалося під керівництвом Ф. Боффо. Ми так звикли до цієї площі, цих будинків, що не завжди можливо, помічаємо, наскільки вони гарні.
Гармонійність та витонченість класичних архітектурних форм, лоджії, аркади, парапети з ажурними балюстрадами... Дугоподібний ввігнутий згин робить їх несхожими на інші будинки та палаци Одеси. Вони майже дзеркальне відображення один одного, ось лише пілястри іонічного ордера на правому (якщо стати спиною до моря) будинку, корінфського ордера – на лівому.
Дещо похмура табличка засвідчує, що перед нами пам’ятки архітектури, які охороняються державою. У будинку праворуч, спорудженому для “присутствених місць”, на початку ХХ століття містився суд, де у 1916 році засудили на смерть, опісля замінили на вічну каторгу, Г.І. Котовського. Він дивиться на нас з мармурової дошки. Дошка на будинку ліворуч присвячена В.Г. Бєлінському – критику та революційному демократу. У 1846 році він зупинявся тут, у “Петербурзькому” готелі.
Не завадила б ще одна дошка на будинку колишнього суду – у 1829-1874 роках саме у ньому перебувала перша міська публічна бібліотека. До речі, наприкінці квітня виповнюється 175 років з того часу, як її відкрили для читачів. Ну, а в колишньому готелі були свого (радянського) часу каси, де продавали квитки на круїзи по “Кримсько-Кавказькій”. Черга, з усіма властивими їй законами – попереднім записом, приходами до світанку, тяглася часом до пам’ятника Дюку. Тепер тут ресторан “Дежа вю”, названий так на честь одного з найулюбленіших “народних” фільмів.
Герцог де Ришельє, генерал-губернатор краю та градоначальник повернувся до Одеси пам’ятником у 1828 році. Автор статуї, “сочиненной в антическом вкусе”, - відомий російський скульптор, академік І. Мартос. 170 років від дня народження його смерті виповнюється у ці дні.
Старі гравюри та літографії доносять до нас вигляд площі більш ніж сторічної давнини. Деяких змін вона зазнала, звичайно, але в цілому і зараз така ж, як була. Жива пам’ятка...
