У вщент завантаженому ПАЗику, як у вулику. Автобус курсує кількома селами Савранського, Балтського та Котовського районів. Кінцева зупинка у Котовську. Трапляється, чимало пасажирів заходить на одній сільській зупинці, і вони добре знають одне одного. В салоні зав’язується розмова. Сьогодні серед подорожніх ті, хто їде у Балту, на базар. У Пужайковому (Балтський район) підсіли кілька жінок. У кожної важкі валізи. Пасажирки зав’язують розмову.
- Вчора Семенівна продала биті горіхи в Саврані на базарі по 15 гривень за кілограм, - гучно повідомляє рожевощока.
- Тож у неї горіхи – ядро в ядро, - каже сусідка, що стоїть поруч (в автобусі сидячих місць на всіх не вистачає). – Такого горіха ще треба пошукати. Великі ядра і світла шкірочка. У моєї родички оптовики і брати не хотіли товар. Кажуть, темну “кашку” не приймають. (Прим. автора: “кашкою” називають в нашій місцевості очищене ядро горіха).
- У мене так теж було, - обізвалась третя жінка. – Умовила хоч за 7 гривень прийняти. Скуповувачі кажуть: у них там темну “кашку “не беруть. А куди вони її возять, не знаю.
- Чула, що на кондитерські фабрики переправляють у Молдавію та Росію, - внесла ясність рожевощока. – Мають оптовики на наших горіхах собі на горіхи…, - пожартувала.
- А я рада, що є ці скупники. За півмішка я чимало вторгувала, - висловилась сусідка рожевощокої. – Мала за що гостинців накупити на новорічні та різдвяні свята. Тепер хочу ось вторгувати, та вже до Пасхи готуватись…
Тим часом автобус зробив зупинку у Піщаній. Тут підсіло четверо кремезних чоловіків. Їх гучні голоси перекрили жіночі. Хвилювало четвірку дещо інше. Як зрозуміла, вони їхали на заробітки. Згадували попередній вояж до Києва.
- Добряче заробили на будівництві, - ділились спогадами. Щоправда, рік сім’ї не бачив. Донька підросла за цей час, майже дорослою стала…
- А чи знайдемо у Москві хороший заробіток? – це вже стурбовано. – Тривожить, що доведеться проживати на нелегальному становищі.
Тут мені пригадалась статистика, яка нині не приховується. Скільки українців у пошуках по світу пристойного заробітку покидають рідні домівки. На жаль, ця проблема дедалі загострюється, все більше набуває соціального характеру: розпадаються сім’ї, діти ростуть без батьків (тобто подовгу не бачать їх).
Чоловіки притихли. За вікном автобуса замерехтіли перші будівлі Котовська. Четвірка потягнулась до виходу. Попрохали водія зупинити в центрі, щоб було поближче до залізничного вокзалу…
