Американський фантаст Роберт Шеклі, який побував в Україны, тепло відгукнувся про нашу країну, але його здивувала грубість простих людей – занадто багато п'ють і багато лихословлять. Між іншим, таке враження не лише в іноземців, але й у наших колишніх емігрантів, які приїздять на батьківщину після тривалої відсутності. Варто прислухатися на вулицях, у магазинах і на ринках, у громадському транспорті – всюди буденно і відкрито звучить мат. Дві чарівні чистенькі школярки розмовляють одна з одною, і через слово – мат. Що вже говорити про молодих людей – у цих мат сполучна ланка будь-якої розповіді. І не соромно, що поруч чужі люди, що їм, можливо некомфортно у цій словесній мерзенності, а спробуйте зауважити – той же мат обрушиться на вас цілеспрямовано і звпально. Такі звичаї сучасного суспільства, така, на жаль, якість нашого життя.
Ти мене послав? Плати 50 тисяч
Нещодавно стався прецедент: 83-річний ветеран виграв унікальний процес - за образу його словом суд присудив відповідачеві привселюдно вибачитися і виплатити 50 тисяч гривень компенсації за моральний збиток. Не поспішайте подавати позови на своїх кривдників-матерщинників, позов у вас не приймуть - законів, що карають за це, у нас немає. Щоправда, Конституція гарантує право на повагу честі і гідності громадян, але там ідеться лише про нелюдське, жорстоке ставлення і катування. І всі статті про особисту недоторканність, свободу слова, свободу висловлення своїх думок – все це не стосується таких дрібниць, як вилаяти людину матом. А той прецедент став відомий тільки тому, що відповідачем був екс-прем'єр Янукович, який на одному з мітингів нібито послав ветерана, куди Макар телят не ганяв, і його, як опонента жовтогарячої революції, потрібно було покарати, як висловилася суддя, за те, що «він ганьбить Україну». Зрозуміло, це політика. А у всіх інших випадках закон вас не захистить. Те, що називають ненормативною лексикою, цілком легально стало нормою у нашому суспільстві.
«Не лихослов»
Тоді, можливо, віра у Бога може стати на шляху масового вживання ненормативної лексики? Щоправда, у десятьох заповідях Божих нічого не сказано про лихослів'я, але у Нагірній проповіді Ісус Христос пояснює: «Кто скажет ближнему своему: «рака» (дурак), подлежит синедриону (верховному суду первосвященника), а кто скажет «безумный» (идиот), подлежит геенне огненной». Не багато, не мало.
У Київській Русі серед князів, феодалів і навіть смердів досить популярні були гучні бенкети, християнська церква вважала їх «злом от лукавого». У «Правилах» митрополита Іоанна ХІ століття наставляється, що від «пьянства все виды зла», у тому числі – «нечистословие». «Святительское поучение» навчало, що священик «не должен быть срамословником» (похабником). Цікаво, що «Повість врем’яних літ» говорить про людей полянської Київщини, як про культурний народ, а північніше в лісах у древлян, радимичів та вятичів – «все нечисто, и срамословие в них перед отци».
Згадаємо часи Пушкіна-Онєгіна. Дворяни тоді спілкувалися, листувалися, читали книги лише французькою мовою (російської прози ще не було). Як твердить у чудовому «Комментарии к «Євгению Онегину» Ю. Лотман, у ті часи в богобоязливому народному середовищі навіть слово «чорт» не вживалося, говорили алегорично: «Прах тя побери!». А в побут росіянина «черта» ввели у своїй франтовитій мові саме ті денді, яким був Онєгін.
Але у народній блазнівській і сатиричній лексиці – у ярмаркових частівках, примовках, «заповітних» казках - спокон віку були присутні і дурні, і чорти, і біси-лісовики, і все різноманіття непристойних ідіом, які сьогодні називаються ненормативною лексикою. До речі, майже всі матірні слова пішли від тюркських, угро-фінських сусідів, лише слово «дурак» - споконвічно слов'янське. Але ніде, крім літератури для фахівців, не можна прочитати, наприклад, справжній текст відомих пустотливих плясових пісень «Барыня», «Камаринская». І я, звичайно, не можу процитувати нічого – соромно перед читачами.
Риба гниє з голови?
Був час, коли зразком мудрості, інтелігентності і гуманності був В. І. Ленін. Але з приходом гласності і свобод ми довідалися, яким він був невгамовним лайливцем. У його книгах і документах лайки були замінені трикрапкою або чесними виносками: «Опущен резкий эпитет». Так, у статті про полум'яну революціонерку Р. Люксембург Ленін називає соратницю по боротьбі «дурою», «ідіоткою» тощо. Лайливцем був і зовні незворушний Сталін. Під час викриття сталінських репресій стала широко відома історія про те, як він «послав» Крупську, і та в істериці від образи качалася по землі. Ленін не забув образи своєї дружини й у заповіті написав про Сталіна: «Он слишком груб». Коли після смерті Леніна заповіт його зачитували з'їздові, хтось із залу крикнув: «Это ничего, наша партия грубая, пролетарская!», і Сталіна обрали партійним лідером, а серед соратників, партійців і господарників, нормою переконання і наказу став міцний мат.
Ця норма довго зберігалася у середовищі номенклатури від гори до низу. Я сам чув на Цілині, як Хрущов розносив, не добираючи слів, директорів радгоспів. Не зникла ця «етика» і в новітній історії. Почитайте аудіозаписи розмов Кучми у своєму президентському кабінеті – мат у кожній репліці. У кожній!
Але, говорячи про широке поширення мату у народі, мені б не хотілося нагадати народну мудрість про те, що риба гниє з голови. Не все так просто. Але ж не матюкався Президент України перед народом, це в нього манера така довірчого спілкування із соратниками – міністрами, депутатами, друзями-товаришами. Це у нього рівень культури такий...
«Вікна» - рівень чиєї культури?
А що визначає рівень культури? Правильно – рівень життя, якість життя. Залежно від нього складається і мова. Коли десятиліттями в народ вносилася табірна лексика – що ви хочете? Сидячи у норильському таборі письменник-фантаст С. Снєгов написав книгу-дослідження «Язык, который ненавидит» - про злодійську і табірну лексику, блатний жаргон, який і сьогодні здається овіяним романтикою недозрілої молоді. Снєгов наводить такий факт: у російській мові є 100 образливих прізвиськ людини (дурак, негодяй, мерзавец тощо), тоді як тих, що вихваляють (добряк, смельчак, умница тощо.) – всього 10. Такими ми і росли.
Нові часи і заокеанська мас-культура поповнили розмовну ненормативну лексику англійськими лайками, які безцензурно звучать в усіх голлівудських фільмах (інших нам і не показують по ТБ) – «шит», «фак ю». Останнє використовують наші молоді одноплемінники в одному перекладі, який я не можу відтворити в газеті. Вважається, що інших лайок в американців немає. А ось мій зять, який вирішив у Штатах стати повноцінним американцем, придбав словник вживання дієслова to fuck у різних варіантах і значеннях - їх сотні.
Почали друкувати нових письменників, які для повноти «самовираження» відверто використовують матірні слова – мовляв, так говорять всі. Але такі книги не одержали масового читача – мода на них минула. А що преса?
Купив навмання одну з тих газет, які ніколи не читаю, - «Жовту газету». На обкладинці цього київського таблоїду фото попзірки з псевдонімом Глюкоза супроводжує текст: «Шокирующий компромат на кумира молодежи: Сердючка была любовницей Глюкозы». І ця «розкручена» співачка не обурюється такими публікаціями, навпаки, щоб підтримати своє реноме серед фанів, вона сама себе «опускає» до їхнього рівня - зізнається, що дівчиськом тусовалась з пацанами по підвалах, страшенно матюкалася і викурювала дві пачки сигарет за день. Чи можна вважати цю «жовту» газетку пропагандисткою ненормативної лексики? Глюкоза ж не закликає юних читачів наслідувати її і матюкатися по підвалах. Але у цьому ж номері газети серед інших листів читачів своїм кумирам – лист і Глюкозі від дівчинки з провінції: мовляв, Глю, я тебе обожнюю, у мене вдома близько 5 тисяч твоїх плакатів і близько тисячі газетних вирізок... Звичайно, ця нещасна провінціалка в усьому хоче бути схожою на свою далеку зірку, отже, піде тусуваться по підворіттях, де її швидко навчать добірного мата.
На ТБ начебто теж вважають, що передача без ненормативної лексики не буде мати успіху у глядачів, нехай навіть міцні вислови в ефірі замінюють свистом. Найпотворнішою з них я вважаю горезвісні російські «Вікна». Скандально тупі і фальшиво надумані, вони, проте, регулярно з'являються на телеекрані, маючи своїх глядачів – в основному молодь. Ось вже де свистіж в ефірі! Але заборонити такі «зразки культури» неможливо – закон не порушується.
Звичайно, рівень культури – це і володіння всім багатством мови. Але широкі верстви молоді користуються, як відома Елочка-людоїдка, досить малим запасом слів і, як правило – жаргонними. У пристойному середовищі вони стають недорікуватими, болісно підшукують слова тощо. А подивіться, яка багата наша мова. Вас образили, вивели із себе. Малокультурна людина не роздумуючи одразу криє кривдника матом. Хоча, добре володіючи мовою, можна пообіцяти кривдникові, що тому не поздоровиться, не зносити йому голови, краще не потрапляти вам на очі, тому що вам пальця в рот не клади, нехай прикусить язик і тримає його за зубами, а то довідається, де раки зимують, шкуру з нього спустять, і він кісток не збере, скрутять йому шию, зітруть у порошок - і мокрого місця не залишиться, нехай зарубає це собі на носі, і упаси Боже, потрапить він ще раз вам на очі!
Енергоудари та екологія мислення
Все це розмови навколо проблеми. Але, виявляється, на іншому, невидимому нам рівні вживання ненормативної лексики викликає досить серйозні і навіть страшні наслідки. Щоб переконатися в тому, що «не все так просто», пропоную вам фрагменти бесіди з дипломованим фахівцем – трансперсональним психологом, кінезіологом-практиком Інституту людини Тетяною Анатоліївною ОСТАПЧУК.
- Давайте спочатку уточнимо, що таке мова, слово з погляду сучасної науки. Чи тільки коливання звуків за допомогою язика, губів і гортані?
Згадайте, з чого починається Біблія? Спочатку було Слово. За стародавніх часів знали науку зцілення словом – у Вавилоні, Древньому Єгипті. Сьогодні новітні напрями в традиційних науках глибинно досліджують людину. Кожний з нас не є лише тіло матеріальне, фізичне, а являє собою складну енергетичну систему, частку Всесвіту. Науці відомо, виміряно приладами, що людина, як у яйці, перебуває в енергетичній оболонці, а довкола неї – енергоінформаційне поле, яке точно повторює її за формою і характеристиками. Сьогодні кожна грамотна людина знає про біополе, ауру та інше. Якщо я скажу, що цим проблемам були присвячені і роботи великого Ейнштейна, це переконає скептиків?
- То що ж відбувається з погляду науки, коли одна людина покриває лайкою іншу, як кажуть, криє матом?
- Це енергетичний удар, тобто не фізичний, що заборонено законом, а невидимий, тому людям приземленим здається, що нібито нічого особливого не відбувається. Але в тому-то і справа, що слово теж матеріальне. Спрямована агресія руйнує ваше біополе, розриває електричний ланцюг нервової системи, викликаючи порушення діяльності клітин вашого фізичного тіла. Причому, у будь-якому віці.
У США є Інститут перінатального дослідження, де вивчають проблеми розвитку немовляти і вплив на нього навколишньої дійсності, коли воно ще в утробі матері і після народження. Так от прилади показують, що воно сприймає роздратування і гнів дорослих, навіть коли мати лається з батьком, - як найсильніші енергетичні удари. Визначено міру негативного впливу лайки на здоров'я дитини.
- Що ж робити у тій ситуації, коли тебе покрили матом? Я бачив у тролейбусі, як зробив це на адресу старої жінки п'яний хуліган, і вона завмерла, ніби скам'яніла, обличчя побіліло...
- Безмовна реакція жінки – найкращий захист від агресії. В ідеалі всередині цієї жінки не повинно виникати гнівних думок у відповідь, і вона помолиться за цю людину, попросить Господа допомогти їй, тому що вона не відає, що чинить. Якщо ж ви відповісте нахабі тим же, то завдасте шкоду насамперед собі. Станеться обмін енергетичними ударами, це війна, а вона руйнівна для обох сторін.
- Отже, і той, хто лає іншого, завдає шкоди собі?
- Однозначно. Народна приказка «слово не горобець, вилетить – не спіймаєш» до такої ситуації не підходить. Людина вилаялася, потім охолола і вважає – все минулося і забулося. Нічого подібного! Наука говорить: результати агресії залишаються всередині агресора. Учені вивчили, як це відбувається. При агресивних емоціях (у нашому випадку це лайка) у гормональній системі людини певні гормони викидаються залозами внутрішньої секреції у кров. Людина нестримана, яка піддаться гнівові, агресії, накопичує у собі цю отруту, і та руйнує її. Удача частіше відвертається від неї, вона частіше хворіє (як її здається – ні з того, ні з сього), раніше старіє і раніше від інших вмирає, більше того, гріх відбивається і на його поколінні, а Природа поступово відбраковує такий рід.
Але і це ще не все. Викид негативних емоцій іде у простір і руйнує його. Нашарування злої агресивної енергетики, яка домінує зараз у нашому суспільстві - на вулицях і в магазинах, громадському транспорті, у мистецтві, не кажучи вже про політичні збіговиська - все це негативно впливає на кожного з нас. Ще в утробі матері і після народження людина одразу потрапляє у негативну енергетику.
- Що ж буде з нами? Чи є світло в кінці тунелю?
- Так, занадто довго у суспільстві матеріальних цінностей свідомість людини була додатком до офіційних ідей, єдиної ідеології, політики. Сподіватися, що держава, суспільство зміняться самі по собі на краще –нереально. Закликати кожну людину самовдосконалюватися – теж утопія. Хоча з'явилася нова наука – екологія мислення, що навчає, як людству змінюватися на краще, щоб врятувати цивілізацію. Скажу коротко: врятує цивілізацію любов.
А нове тисячоліття ознаменувалося разючим відкриттям американських учених – серед нас почали народжуватися незвичайні діти, за кольором аури їх називають індіго. У них генетика відрізняється від нашої, з народження вони стоять на вищому ступені розвитку, вони широко використовують невичерпні можливості людського організму. Це – люди майбутнього, що обіцяє бути прекрасним.
