Закінчив роботу “круглий стіл”, що об’єднав фахівців України з питань і пріоритетів енергетичної безпеки нашого регіону. Висновки учасників дискусії набули характеру концептуальності. Не виключено, що їхня роль буде не останньою й у міжнародних сценаріях енергозабезпечення. На жаль, подібні заходи займаються тільки постановкою проблем, але не їх прикладним вирішенням. Проте під час перерв багато які делегати обмінялися візитками з метою продовження предметного обговорення порушених питань вже в площині конкретної ділової співпраці.
Сьогодні фактором енергетичної безпеки в країні є, насамперед, стабільна ситуація на ринку нафтопродуктів. Тому вплив недавньої паливної кризи на ритм розвитку національної економіки не міг бути обійдений увагою. Тим більше, що, за прогнозами експертів, якщо ми не зуміємо запобігти негативним тенденціям, що намітилися, зокрема вираженим у нестабільності цін на нафту, то до осені 2005 року ми можемо стати свідками ще однієї кризи.
Так, заступник директора Київського науково-технічного центру “Психея” Геннадій Рябцев відзначив, що причини його виникнення криються в залежності України від імпорту нафти, невизначеності її енергетичної політики та змінах у її економічних відносинах із Росією. Небажана також для паливного ринку відсутність запасу нафтопродуктів. Створенню ж такого потенціалу сприяють альтернативні джерела енергії. На загальну думку, саме вони зможуть збільшити енергетичну самодостатність регіону, а як наслідок - і держави. Тому аналіз пов’язаних із ними пропозицій став стрижневою темою “круглого столу”.
Фахівці явно не були згодні в оцінках наших природних запасів. Настільки, що суперечка вчених про ресурси України та нашого регіону була схожа на розмову оптиміста з песимістом. За одними припущеннями, вугілля, газу й інших енергоносіїв, застосовуваних для вироблення теплової енергії, нам вистачить років на 5 - 7. З одного боку, це насторожує, з іншого спонукає до гранично раціональної витрати свого енергетичного багатства. Державний експерт Національного інституту проблем міжнародної безпеки Ігор Корнілов сказав, що ситуацію можуть врятувати сміливі оригінальні рішення. Їх високий економічний ефект може зменшити залучення додаткових інвестицій.
За іншими даними, наведеними директором Депаратаменту геологічної служби Мінприроди України Дмитром Гурським, у нас є величезні родовища газу. Вони практично дають можливість наблизитися до бар’єру безпеки: щороку Україна може добувати 75 мільярдів кубометрів на рік. А завдяки наявності в українських землях великої кількості рідких мінералів ми можемо обмінювати їх як цінну промислову сировину на відсутні в нас види енергоносіїв.
Директор енергетичного інституту Одеського національного політехнічного університету Антон Мазуренко зробив акцент на використанні ядерної енергії. На жаль, експлуатаційний термін 12 з існуючих в Україні 15 блоків атомних електростанцій підходить до своєї проектної межі. У реконструкцію та будівництво нових блоків потрібні мільярдні вкладення. При цьому виникла й паралельна проблема переробки відходів від цього способу виробництва енергії. Чи не виявиться, що радіоактивний бруд дістанеться нашим онукам? На це питання повинні відповісти ядерники.
Тим часом, носієм, що гарантовано допоможе уникнути патової ситуації в енергетичній забезпеченості країни, було назване вугілля. Ще одна тенденція пов’язана з будівництвом невеликих електростанцій. При цьому бажано, щоб вони якнайближче розташовувалися до об’єкта, який споживає вироблену ними енергію. Це помітно скоротить втрати під час її постачання.
Проте, парогазова електростанція в Ізмаїлі, включена як об’єкт особливої уваги до обласної програми “Регіональна ініціатива”, планується як енергетична споруда потужністю до 250 мегават на рік. Вона повинна буде забезпечити живлення 9 південним районам Одеської області. Нині цей територіальний сектор замкнутий на Молдовську ДРЕС, що ставить нас у велику залежність від її технічного стану та від рішень уряду Молдови.
Найпослідовнішим і найреальнішим інвестором є велика фінансова компанія з ПАР. Вона готова вкласти в будівництво станції необхідні для цього 180 - 200 млн доларів під дуже невеликі проценти. Окупність проекту для них складе 6,4 роки. 16 липня її представники мають приїхати до України зі своїм проектом, щоб застосувати його до наших умов. Якщо все вирішиться позитивно, то через 11 місяців станція почне виробляти енергію, що увіллється в єдину енергосистему України.
Тим часом, уже виношуються перспективні плани про продаж надлишків нашої енергії за кордон. У зв’язку з цим інтерес викликала ідея енергетичного мосту між Одеською областю і європейськими державами. У ході розгляду ця схема була додатково охарактеризована з транспортної й інформаційної точок зору. При цьому було відзначено, що для оперативності в прийнятті управлінських рішень, зокрема, що стосуються ринку нафтопродуктів України, належить налагодити систему інформаційного й аналітичного забезпечення.
У портфелі ідей є ще чимало наробітків. Мабуть, незабаром вони будуть затребувані в режимі реального часу.
